Оцінка інвестиційних ресурсів Накопичувального пенсійного фонду в контексті розвитку діяльності недержавних пенсійних фондів


Запровадження накопичувального рівня пенсійної системи (як державного, так і недержавного) створює передумови формування в економіці країни значного обсягу довгострокових пенсійних накопичень. У деяких країнах з ринковою економікою, зокрема в США, Ірландії, Норвегії, Данії та Японії, загальна сума накопичених пенсійних активів перевищила 100 % ВВП [1,с.79]. Як важливу ланку реформованих пенсійних систем багато країн Центральної й Східної Європи протягом минулого десятиліття також почали активно формувати й просувати послуги накопичувальних пенсійних фондів.

Формування накопичувального рівня вітчизняної пенсійної системи почалося зі створення в 2004 році системи недержавних пенсійних фондів згідно з прийнятим у 2003 році Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [2], які з 2005 року почали акумулювати перші пенсійні внески [3]. Що стосується державної складової накопичувального рівня пенсійної системи, то правові підвалини її існування у вигляді загальнодержавного Накопичувального пенсійного фонду були закладені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [4], прийнятим одночасно із законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Однак практичне запровадження цієї складової пенсійної системи України було законодавчо обумовлено виконанням низки передумов, зокрема щодо окремих показників економічного розвитку країни та ступенем ефективності практичного функціонування недержавних пенсійних фондів [4].

Дослідження питань оцінки інвестиційних ресурсів накопичувальних пенсійних фондів (державних і недержавних) як у світовій практиці, так і на ринку фінансових послуг України в спеціальній економічній науковій літературі сьогодні певною мірою обмежене в частині економетричного моделювання. Основну увагу зарубіжні дослідники (зокрема, С.Едвардс [5], Д.Корсетті [6], Р.Хольцман [7], К. Шмідт-Хебель [8,9]) приділяють у першу чергу формально-логічному та кількісному аналізам впливу пенсійних систем на окремі макроекономічні показники у відповідних країнах.

Публікації у вітчизняних періодичних наукових виданнях (С. Коба [10,11], Н. Ковальова [12-15, 19], Д.Леонов [1, 10-19], Е.Лібанова [20], А.Федоренко [12]), яких здійснюється кількісна оцінка впливу діяльності накопичувальних пенсійних фондів на інвестиційні процеси в економіці, або ґрунтуються на застарілих редакціях проектів відповідних законодавчих актів України, або розглядають складові накопичувального рівня пенсійної системи окремо. При цьому лише де-кількох дослідників (зокрема, слід відмітити роботи Д.Леонова, С.Коби, Н.Ковальової, а також Е.Лібанової) підходять до оцінки показників накопичувальних рівнів пенсійної системи із застосуванням методів економіко-математичного моделювання. В той же час, чинним законодавством України, яким закріплено правові засади формування накопичувального рівня пенсійної системи України [2,4], передбачено безпосередній зв’язок між складовими накопичувального рівня цієї системи – державним (Накопичувальний пенсійний фонд) та недержавним (недержавні пенсійні фонди та страхові компанії). Фінансова модель функціонування накопичувального рівня пен-сійної системи передбачає на різних етапах процесу накопичення та виплати обов’язкових накопичувальних пенсій фізичним особам-учасникам Накопичувального пенсійного фонду перетік пенсійних накопичень цих громадян між фінансовими установами, які працюватимуть на накопичувальному рівні (Накопичувальним пенсійним фондом та недержавними пенсійними фондами та страховими компаніями).

Таким чином, з огляду на те, що недержавний накопичувальний рівень вітчизняної пенсійної системи вже функціонує майже 5 років, вироблення наукового підходу до прогнозування наслідків запровадження загальнонаціонального Накопичувального пенсійного фонду для функціонування та розвитку системи недержавних пен-сійних фондів на вітчизняному ринку фінансових послуг є нагально необхідним.

Практичним завданням цієї статті є розроблення можливого інструментарію прогнозування показників інвестиційного потенціалу державної складової накопичувального рівня пенсійної системи України та обсягів індивідуальних пенсійних заощаджень громадян як важеля впливу на розвиток діяльності недержавних пенсійних фондів у межах існуючої моделі вітчизняної пенсійного системи, яке випливає з існуючих положень вітчизняного законодавства.

Виходячи з того, що Накопичувальний пенсійний фонд ще не створено, для прогнозування обсягу інвестиційних надходжень від Накопичувального пенсійного фонду до економіки України не можливо застосувати підхід, що базується на історичних даних. Тому для розроблення прогнозу необхідно буде повести низку розрахунків із застосуванням наявних статистичних даних.

При цьому необхідно брати до уваги наступне застереження. Модель ІІ рівня пенсійної системи, тобто модель накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, на поточний момент визначена Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [4]. Проте, її не можна вважати усталеною. Відповідно до цього Закону [4] його положення, що стосуються Накопичувального пенсійного фонду, (зокрема, Розділ X «Суб’єкти накопичувальної системи пенсійного страхування» і Розділ XI «Зберігання пенсійних активів накопичувального фонду») вступають у силу з дня набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду. На поточний момент у Верховній Раді України знаходиться на розгляді лише проект Закону України «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пен-сійного страхування» (реєстр. №0942 від 23.11.2007р.) [21]. Слід зазначити, що наразі існує значна кількість пропозицій щодо тексту цього законопроекту, а відтак є можливою зміна моделі ІІ рівня пенсійної системи України, яка зараз закріплена нормами чинного законодавства. Деякі варіанти модернізованої моделі державного накопичувального рівня пенсійної системи, що обговорюються, передбачають залучення до її обслуговування саме недержавних пенсійних фондів.

Перша модель, що дискутується, передбачає можливість направляти страхові внески до недержавних пенсійних фондів від самого початку функціонування ІІ рівня одночасно з функціонуванням Накопичувального пенсійного фонду. Зазначимо, що чинний Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [4] передбачає, що положення закону щодо можливості спрямування страхових внесків застрахованими особами до недержавних пенсійних фондів набирають чинності лише через 11 років після запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду. У разі сприйняття цієї моделі, учасники Накопичувального фонду зможуть одразу після запровадження обов’язкових страхових платежів до нього приймати рішення щодо переведення належних їм пенсійних накопичень до обраного ними недержавного пенсійного фонду. Зрозуміло, що основним критерієм та фактором прийняття такого рішення з боку учасника Накопичувального фонду може бути більш високий рівень дохідності пенсійних накопичень, який існуватиме в недержавних пенсійних фондах порівняно з Накопичувальним фондом, від якого важко очікувати агресивної інвестиційної стратегії.

Друга модель, що обговорюється, є ще більш радикальною і взагалі не передбачає створення такої інституції як Накопичувальний пенсійний фонд, а пропонує виключно залучення недержавних пенсійних фондів та перерахування безпосередньо до них обов’язкових страхових платежів ІІ рівня.

Також об’єктом дискусії є граничний вік застрахованої особи, після настання якого вона не матиме права та обов’язку брати участь в обов’язковій накопичувальній системі. Є пропозиція змінити вікові обмеження, встановлені чинним законом [4] (див. табл.1.1), а саме встановити, що в обов’язковій накопичувальній системі можуть брати участь тільки ті особи, які на момент запровадження такої системи не досягли 25 років (незалежно від статі) і тільки в обов’язковому порядку1 . Зрозуміло, що такі пропозиції спрямовані на те, щоб пом’якшити в найближчі роки після запровадження накопичувального державного рівня пенсійної системи так званого «дефіциту переходу» [12], який виникатиме на солідарному рівні пенсійної системи (Пенсійному фонді України) внаслідок зменшення його доходів при перерозподілі обов’язкових страхових внесків між Пенсійним фондом України та Накопичувальним фондом.

Крім того, вже тривалий час залишається дискусійним питання розміру відрахувань до Накопичувального фонду [19]. Проте вірогідні варіанти, з яких мають обрати один, залишаються незмінними: або запроваджуються внески за максимальною ставкою (7%) одразу із запровадженням Накопичувального фонду, або страхові внески запроваджуються за певною мінімально припустимою ставкою (2-2,5%) з подальшим її збільшенням до максимальної ставки (7%). Зрозуміло, що у другому варіанті предметом дискусії автоматично стає також термін та шкала доведення ставки відрахувань страхових внесків до її максимуму. І знов-таки, як і в попередньому дискусійному питанні, вирішальним чинником для обрання певного з варіантів стає питання «дефіциту переходу».

Для цілей даного дослідження побудова економіко-математичної моделі оцінки інвестиційних ресурсів Накопичувального пенсійного фонду буде ґрунтуватися виключно на нормах чинного законодавства, а також припущеннях, що ґрунтуються на положеннях проекту Закону України «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пен-сійного страхування» (реєстр. №0942 від 23.11.2007) [21].

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [4, п.9 Розділу XV] страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду сплачуватимуться лише окремими категоріями застрахованих осіб (табл. 1.1)2 . Страхові внески до Накопичувального фонду сплачуватимуться застрахованими особами, яким на день їх запровадження не виповнилося: чоловікам 40, жінкам 35 років. Застраховані особи (чоловіки віком від 40 до 50 років, а жінки – від 35 до 45 років) можуть прийняти рішення щодо перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду протягом року з дня запровадження цих внесків. Якщо ці особи не прийняли рішення щодо перерахування внесків до Накопичувального фонду в зазначений строк, то вони втрачають право на перерахування таких внесків до Накопичувального фонду. Чоловіки, яким на день запровадження страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося 50 років, та жінки, яким на день запровадження цих внесків виповнилося 45 років, не мають права та обов’язку сплачувати страхові внески до Накопичувального фонду...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Леонов Дмитро
к.е.н., професор, Ректор Українського інституту розвитку фондового ринку

Ковальова Наталія
економіст




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org