Роль фінансового планування у реалізації корпоративної стратегії: теоретичний аспект

На перший погляд сучасна фінансова наука має колосальні надбання в питанні фінансового планування як на рівні публічних фінансів, так і на мікрорівні. Очевидно, що ефективність фінансових планів часто є надзвичайно низькою і не завжди це можна пояснити впливом виключно зовнішніх факторів. Зрозуміло, що волатильність глобальної економіки акумулює додаткові фактори, які почасти складно врахувати навіть у найбільш досконалих фінансових планах. В тім не треба виключати і прорахунків безпосередньо під час організації та реалізації фінансових планів на рівні корпорації.

Важлива роль фінансового планування в розвитку бізнесу притаманна будь-якій економіці. Проте особливо його роль зростає саме в країнах з «транзитивними» економіками, в яких зовнішнє фінансове середовище є надзвичайно нестабільним і макроекономічні фактори часто здатні нівелювати більшість ефективних управлінських рішень на рівні самих компаній. Саме така ситуація притаманна українській економіці – перманентні кризи суттєво ускладнюють корпоративний фінансовий менеджмент, що робить проблематику ефективного фінансового планування надзвичайно актуальною та своєчасною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутнісні питання фінансового планування корпорацій розглядалися в роботах відомих закордонних вчених З. боді, Р. брейлі, Р. Вестерфілда, А. Робсона, С. Росса, Дж. ван Хорна, Ченга Ф. Лі та ін. Серед вітчизняних вчених слід виділити роботи І. бланка, С. Каламбет, Г. Кірейцева, В. Кириченко, С. Москальця, А. Поддєрьогіна, Г. Семенова, Н. Трусової, О. Терещенка, М. Хаванової.

Проте до цього часу відкритим для досліджень залишаються проблеми імплементації фінансового планування та його інструментів в корпоративну фінансову стратегію.

Мета статті – доповнити існуючі теоретичні положення фінансової науки щодо сутності фінансового планування та його місця і ролі у корпоративній фінансовій стратегії.

Виклад основного матеріалу. Насамперед зазначимо, що у сучасній науковій літературі наведено велику кількість підходів до сутності понять «фінансове планування», «корпоративне фінансове планування», «фінансове планування підприємства». Наразі поступово виокремився інший напрям фінансової науки, прихильники якого досліджують фінансове прогнозування, а не фінансове планування.

Цей факт зайвий раз засвідчує одночасно і складність процесів передбачення фінансового стану будь-якого підприємства, і його важливість. Об’єктивно в межах однієї статті надзвичайно складно представити та піддати аналізові більшість з них. Тому акцентуємо увагу на найбільш значимих з них, в т.ч. ті, що містять положення, що відповідають авторському баченню цієї проблематики.

В класичній науковій роботі щодо фінансового планування наводиться наступне визначення: «…це засіб, який сприяє оптимальному вибору між альтернативними варіантами при прийнятті рішень» [1].

Як бачимо, навіть в такому, доволі лаконічному підході, можна виділити певні важливі характерні особливості досліджуваного поняття:

• по-перше, спрямування фінансового планування на оптимізацію управлінських рішень;

• по-друге, визнається існування у бізнес-одиниці кількох альтернатив розвитку в майбутному;

• по-третє, фінансове планування – це певний засіб.

Разом з тим, треба визнати, що така позиція навряд чи може бути визнана як досконала. Насамперед, не зовсім зрозуміло, яке смислове навантаження має слово «засіб», чи варто його ототожнювати з інструментарієм корпоративного фінансового менеджменту і т.п. Окрім того, автор не вказує в чому полягає «оптимальність » зроблено вибору в управлінських рішеннях.

Доволі часто фінансове планування розглядається вченими як певний процес. Зокрема, в роботі вітчизняних учених зазначено, що фінансове планування «…процес систематичної підготовки управлінських рішень, які прямо чи опосередковано впливають на обсяги фінансових ресурсів, узгодження джерел формування та напрямів використання» [2].

Як бачимо, в такій позиції фінансове планування розглядається в якості безперервного процесу розробки та реалізації управлінських рішень на рівні підприємства. Привертає увагу також той факт, що Г. Семенов зі співавторами вказують на вплив фінансового планування на ключові сфери діяльності будь-якого підприємства – формування капіталу та його інвестування.1

З врахуванням важливої ролі оцінки ризиків, окремі закордонні вчені акцентують у своїх підходах до сутності фінансового планування саме на ролі процесів ризик-менеджменту. Так в роботі Ченга Ф. Лі знаходимо: «Процес аналізу дивідендної, фінансової, інвестиційної політики, прогнозування їх результатів і впливу на економічне оточення компанії та прийняття рішень щодо допустимого рівня ризику при оптимальному виборі проектів» [3].

Тобто, ці відомі західні вчені акцентують на важливості фінансового планування в контексті інвестиційної та фінансової політики, і зазначають, що при фінансовому плануванні важливе значення відіграє допустимий рівень ризику (доволі часто в цьому контексті говорять про толерантність щодо ризику), який враховується при виборі компанією різноманітних проектів.

Разом з тим, не зовсім зрозумілим залишається факт відокремленого аналізу дивідендної політики, тоді як за усіма канонами вона є невід’ємною частиною політики фінансової, оскільки впливає на пропорції розподілу сформованого прибутку і, таким чином, на внутрішні джерела фінансування. Відкритим залишається питання і про взаємний вплив корпоративної стратегії та бізнес-середовища, адже у зазначеному підході стверджується про вплив з боку саме корпорації, але нічого не говориться про вплив середовища на корпорацію.

Авторський колектив вітчизняних вчених на чолі з А. Поддєрьогіним вважає, що фінансове планування «… це процес систематичної підготовки управлінських рішень, які прямо чи опосередковано впливають на обсяги фінансових ресурсів, узгодження джерел формування та напрямів використання відповідно до виробничого, маркетингового планів, а також величини показників діяльності підприємства у плановому періоді, які забезпечують вирішення поставлених завдань [4, с. 103].

Тобто, на думку цих авторів процес фінансового планування полягає у підготовці певних управлінських рішень, пов’язаних з фінансовою та інвестиційною політикою підприємства. В якості позитивного моменту відзначимо, що в такому підході указується на зв’язок з окремими функціональними складовими діяльності підприємства – виробничою та маркетинговою.

Не заперечуючи в цілому доцільності виділення цілей фінансового планування в їх зв’язку з цілями корпоративної стратегії (насамперед, мова йде про фінансову стратегію), зауважимо, що умовивід «вирішення поставлених завдань» є надто загальним та навряд чи може використовуватися для характеристики цілей фінансового планування на мікрорівні.

Не можна оминути увагою позицію В. Шелудько щодо досліджуваного питання. Зокрема, цей науковець стверджує, що фінансове планування можна визначити так: «Процес розробки системи фінансових планів, що полягає у визначенні фінансових цілей, встановлення рівня відповідності цих цілей фінансовому стану підприємства і формування послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей» [5].

Ключова теза зазначеного підходу – необхідність встановлення відповідності фінансових планів підприємства його поточному фінансовому становищу. Це зайвий раз підкреслює той факт, що розробка фінансових планів має враховувати як внутрішнє середовище підприємства, так і зовнішнє. Фактично фінансовий план будь-якого підприємства є результатом пошуку оптимальних шляхів його розвитку в умовах внутрішніх та зовнішніх викликів.

В інших наукових позиціях щодо фінансового планування підкреслюється необхідність встановлення системи різноманітних показників та контролю за їх досягненням з боку менеджменту підприємства: «Планування – це розроблення і встановлення керівництвом підприємства системи кількісних і якісних показників його розвитку, в яких визначаються темпи, пропозиції і тенденції розвитку підприємства як у поточному періоді, так і на перспективу» [6, c. 12].

Настільки виправданим є акцент на участі у плануванні саме «керівництва » підприємства? На наш погляд, більш точною є позиція, у відповідності з якою функція фінансового планування матиме наскрізний характер і стосуватиметься не тільки керівництва компанії, але й інших працівників. Окрім того, треба зважати на той факт, що для сучасних підприємств (зокрема, корпорацій) характерна багаторівнева модель управління, в якій кожен з функціонуючих органів має змогу реалізувати свій власний підхід до фінансового планування.

Загалом, аналіз наведених вище та інших наукових позицій щодо сутності фінансового планування дає можливість наступні висновки:

1. Найчастіше сутність зазначеної дефініції розглядається як певний управлінський процес, що полягає у формуванні бачення майбутнього розвитку компанії у тактичному та стратегічному зрізах.

2. Процес фінансового планування заснований на встановленні кількісних та якісних параметрів корпоративного фінансового менеджменту, реалізації певних управлінських дій для їх досягнення та контролю за такими діями.

3. Фінансове планування охоплює усі без виключення сторони фінансової діяльності сучасного підприємства – від формування капіталу до його інвестування.

4. Фінансове планування базується на врахуванні параметрів внутрішнього середовища підприємства та зовнішнього фінансового середовища.

5. Цілі фінансового планування виходять з корпоративної стратегії підприємства та мають підпорядкований характер щодо неї. Тобто фінансове планування надає корпорації необхідний інструментарій для досягнення цілей фінансової стратегії, а з нею – і загальної стратегії бізнес-одиниці.

Формалізовано такий підхід до фінансового планування можна представити наступним чином (рис. 1):

В подальшому аналізові ми виходитимемо з тези щодо існування логічного взаємозв’язку між фінансовим плануванням та корпоративною фінансовою стратегією. В цьому контексті насамперед акцентуємо на складових фінансової стратегії підприємства, які характеризують її змістовне наповнення.

Зокрема, в роботі І. Химич вказується, що такими складовими є: управління капіталом, управління активами, управління інвестиціями, управління грошовими потоками, управління прибутком та управління фінансовими ризиками [7, c. 162].

Як бачимо, зі значною мірою деталізації зазначені складові характеризують ключові функції, що притаманні фінансам підприємств (корпоративним фінансам). Ключова відмінність – виділення в якості окремого підвиду фінансової стратегії управління фінансовими ризиками. До такої позиції, на наш погляд, слід ставитися з певною мірою скепсису, оскільки сучасна концепція ризик-менеджменту на мікрорівні передбачає інтегрований підхід, в якому процес управління ризиками «пронизує» усі без виключення управлінські рівні та сфери економічної діяльності суб’єкта господарювання.

Цікава позиція висвітлена в роботі Н. буняк та Р. Курдельчука, які стверджують: «…фінансову стратегію слід розглядати як єдність двох складових: забезпечувальної (ресурсної) та основної (цільової)» [8].

Розвиваючи цю позицію, автори вказують, що ресурсна складова фінансової стратегії підприємства полягає у формуванні капіталу та вирішенні різноманітних завдань у цій сфері.

Щодо основної (цільової) складової фінансової стратегії, автори вважають, що її складовими є стратегія забезпечення фінансової стійкості, податкова стратегія, структурна стратегія, стратегія зменшення фінансових ризиків тощо [8, c. 198].

З нашої точки зору, якщо виділення ресурсної складової фінансової стратегії є цілком обґрунтованим, то необхідність виокремлення цільової складової є надто сумнівним. Автори характеризують різнім взаємопов’язані сторони фінансової діяльності сучасного підприємства, але ніяким чином не окрему складову фінансової стратегії. Наприклад, чи можна вважати в якості цільової складової стратегію забезпечення фінансової стійкості, адже фінансова стійкість окрім усього забезпечується і в процесі залучення капіталу (з внутрішніх джерел та/або фінансового ринку)? Відповідь доволі очевидна.

В питанні складових фінансової стратегії слід орієнтуватися на функції фінансів підприємств (корпоративних фінансів). Саме такий підхід, з нашого погляду, є найбільш оптимальним, оскільки дає можливість аналізувати фінансову діяльність бізнес-одиниці у стратегічному контексті. На сучасному етапі більшість науковців виходять з того, що для корпоративних фінансів характерні дві основних функції: фінансова (в окремих роботах – забезпечуюча, ресурсна) та інвестиційна. Перша полягає у вирішенні завдань напряму пов’язаних з залученням капіталі (підкреслимо, що сюди відноситься і дивідендна політика). Друга – у визначенні найбільш привабливих напрямів вкладання капіталу, оптимальних пропорцій у виборі активів і т.п. Доволі часто до основних функцій корпоративних фінансів відносять контрольну, яка полягає у здійсненні контролю за фінансовою та інвестиційною діяльністю сучасних корпорацій.

Зазначимо, що такий підхід до виділення складових фінансової стратегії сучасного підприємства сформовано і у роботах окремих вітчизняних науковців [9].

Розуміння взаємозв’язків фінансового планування та фінансової стратегії у найбільш явному та зрозумілому вигляді пояснюється через концепцію цілеутворення. В цьому контексті найбільш поширеними є наступні цілі фінансової стратегії підприємства:

• максимізація прибутку;

• максимізація ринкової вартості;

• максимізація добробуту акціонерів;

• соціальні цілі бізнес-одиниці;

• забезпечення фінансової стійкості підприємства;

• забезпечення фінансової рівноваги підприємства

• інші цілі.

Висновки. В підсумку, проведений аналіз дав можливість зробити наступні висновки щодо ролі фінансового планування у реалізації корпоративної стратегії:

•корпоративнастратегіябудь- якого підприємства має кілька функціональних складових, серед яких в умовах глобалізації економіки на провідну роль відіграє стратегія фінансова;

•місіякорпораціїтаїїціліємно- жинними та представляють собою сукупність певних цілей, що характеризують функціональні складові корпоративної стратегії. Таким чином, загальним місії та цілям корпорації підпорядковані цілі у фінансовій площині;

•фінансовеплануванняформуєба- чення майбутнього розвитку бізнес-одиниці в умовах волатильності зовнішнього фінансового середовища підприємства та суперечностей, що притаманні його внутрішньому середовищу;

•фінансовеплануваннянадаєменеджменту корпорацій широкий інструментарій впливу на фінансову та інвестиційну діяльність, що і створює передумови для досягнення проміжних цілей фінансової стратегії підприємства і загальних цілей та місії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Робсон А. П. Финансовое планирование и контроль / А. П. Робсон. - М. :ИНФРА-M, 1996. - 480 с.

2. Семенов Г.А., бугай В.З., Семенов А.Г., бугай А.В. Фінансове планування і управління на підприємствах: навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 432 с.

3. Ченг Ф. Ли Финансы корпораций: теория, методы и практика / Ф. Ли Ченг, И. Финнерти Джозеф. - М. : ИНФРА-М, 2000. - 688 с..

4. Фінанси підприємств, четверте видання/ За ред. професора А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2002. – 460 c.

5. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: підручник / В.М. Шелудько. – К.: Знання, 2006. – 439 с.

6. Орлов В. Планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства/ В.В. Орлов // Управління розвитком. – 2013. – №12. – С.11-13.

7. Химич І. Фінансова стратегія як елемент фінансової стабільності підприємства [Електронний ресурс] / І. Химич // Галицький економічний вісник. – 2013. – № 4. – С. 158–164. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/gev_2013_4_25.

8. буняк Н. Фінансова стратегія в системі менеджменту підприємства / Н. буняк, Р. Курдельчук [Електронний ресурс] //Економіка та суспільство. – 2017. - Випуск № 8. – С. 196-200.

9. Колєснік Т. С. Ключові напрями фінансової стратегії підприємства / Т. С. Колєснік // Інноваційна економіка. - 2013. - № 8. - С. 131-134.

REFERENCES

1. Robson A. P. Fynansovoe planyrovanye i kontrol / A. P. Robson. - M. :INFRA-M, 1996. - 480 s.

2. Semenov G.A., Bugaj V.Z., Semenov A.G., Bugaj A.V. Finansove planuvannya i upravlinnya na pidpry`yemstvax: navchal`ny`j posibny`k. – K.: Centr uchbovoyi literatury`, 2007. – 432 s.

3. Cheng F. Ly Fynansі korporacyj: teoryya, metodі i praktyka / F. Ly Cheng, Y. Fynnerty Dzhozef. - M. : Y`NFRA-M, 2000. - 688 s.

4. Finansy pidpryyemstv, chetverte vydannya: [Pidruchnyk] / Za red. profesora A.M. Poddyer’ogina. – K.: KNEU, 2002.

5. Sheludko V. Finansovyj menedzhment: pidruchnyk / V.M. Shelud’ko. – K.: Znannya, 2006. – 439 s.

6. Orlov V. Planuvannya zovnishnoekonomichnoyi diyalnosti pidpryyemstva/ V.V. Orlov // Upravlinnya rozvytkom. – 2013. – #12. – S. 11-13.

7. Khymych I. Finansova stratehiia yak element finansovoi stabilnosti pidpryiemstva [Elektronnyi resurs] / I. Khymych // Halytskyi ekonomichnyi visnyk. – 2013. – № 4. – S. 158–164. – Rezhym dostupu: http://nbuv.gov. ua/UJRN/gev_2013_4_25.

8. Buniak N. Finansova stratehiia v systemi menedzhmentu pidpryiemstva / N. Buniak, R. Kurdelchuk [Elektronnyi resurs] //Ekonomika ta suspilstvo. – 2017. - Vypusk № 8. – S. 196-200.

9. Koliesnik T. S. Kliuchovi napriamy finansovoi stratehii pidpryiemstva / T. S. Koliesnik // Innovatsiina ekonomika. - 2013. - № 8. - S. 131-134.

[Завантажити PDF версію]