Проблеми використання податкового інструментарію в регулюванні ринку фінансових послуг

Євроінтеграційні пріоритети в економічній політиці визначають черговий етап трансформацій на ринку фінансових послуг в Україні, в тому числі – щодо механізмів його державного регулювання. на наш погляд, саме в регуляторній площині криються суттєві резерви для нарощування інвестиційного потенціалу вітчизняного фінансового посередництва. Разом з тим, розбудова ефективної регуляторної моделі неможлива без удосконалення податкових механізмів. слід об’єктивно визнати, що до цього часу використання податкових інструментів на ринку фінансових послуг було результатом задоволення першочергових фіскальних потреб держави в поєднанні з лобістськими зусиллями окремих груп учасників ринку.

Разом з тим, в подальшому такий підхід не буде результативним і не дасть змогу виправити суттєві диспропорції в розвиткові вітчизняного ринку фінансових послуг. все вищенаведене визначає актуальність дослідження проблем застосування податкових інструментів для регулювання економічних відносин на ринку фінансових послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. зазначимо, що питання податкового регулювання досить детально розроблені у працях в. андрущенка, а. даниленка, в. кудряшова, О. Тимченко, в. федосова, с. Юрія, п. Юхименка та ін.. в свою чергу, проблематика розвитку ринку фінансових послуг, в т.ч. – оподаткування окремих фінансових операцій розглядалося в роботах Р. Бачо, Г. дмитренко, Г. ким, д. Леонова, с. науменкової, Г. Терещенко, а. федоренка. проте досліджень, які б наскрізно досліджували теоретичні засади оподаткування на ринку фінансових послуг, на цей час недостатньо, що і визначає цілі дослідження.

Мета статті – доповнити існуючі у фінансовій науці теоретичні підходи до використання податків у регулюванні ринку фінансових послуг; визначити місце податкового регулювання у реалізації цілей державного регулювання ринку фінансових послуг.

Виклад основного матеріалу. сучасна глобальна економіка характеризується нестримним зростанням фінансової складової. стрімкий розвиток інформаційних технологій, віртуалізація фінансових відносин, зниження бар’єрів для трансграничного руху капіталу стали невід’ємною ознакою глобального конкурентного ландшафту. Особливо яскраво вказані

процеси проявилися в кінці ХХ ст. на початку ХХІ ст. Як наслідок, можна говорити про той факт, що сучасна економіка поступово перетворилася на економіку фінансову, в якій визначальну роль відіграє фінансовий ринок (відповідно, і його складова – ринок фінансових послуг).

В той же час для фінансового ринку та для ринку фінансових послуг характерним є значний рівень нестабільності. перманентні фінансові кризи, які об’єктивно переростають у кризи економічні, стали звичним явищем для сьогодення. Більше того, в своїй першопричині економічні дисбаланси часто є наслідком деструктивних процесів, що відбуваються на фінансовому ринку. зрозуміло, що така ситуація вимагає від держави: по-перше, створення ефективної регуляторної моделі; по-друге, швидких регуляторних заходів у відповідь на кризові явища. в обох випадках ефективним інструментом можуть і повинні бути податки.

Досліджуючи вказане питання насамперед, на наш погляд, слід звернути увагу на окремі характеристики фінансових послуг, і ринку фінансових послуг, які визначають доцільність та результативність використання інструментів регулювання, в т.ч. – податкових.

В Україні в законодавстві зазначено щодо ринку фінансових послуг: «сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. до ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів» [1].

Як бачимо, в нормативно-правовому полі використовується дефініція «учасники ринку фінансових послуг», проте їх склад не деталізовано. на наш погляд, наведене визначення першочергово відображає суто законодавчі підходи до досліджуваної сфери, проте його складно використати для виділення особливостей фінансових послуг. фактично тут ми маємо справу з простим переліком сегментів ринку фінансових послуг та визнанням того факту, що вони забезпечують обіг фінансових активів. Тим більше вказаний підхід надзвичайно складно використати для цілей податкового регулювання ринку фінансових послуг

Доволі цікавим та результативним з погляду науки є підхід відомого вченого в. корнєєва, який вважає, що ринок фінансових послуг виступає сферою діяльності його учасників, де фінансові посередники в рамках кругообігу капіталу реалізують контрактні відносини з клієнтами щодо їх обслуговування з використанням фінансових інструментів [2].

Виходячи з цього визначення на ринку фінансових послуг можна виділити дві основні групи учасників – фінансові посередники та їх клієнти. в цілому така позиція заслуговує на увагу, хоча і потребує певного коригування, адже дефініція «клієнти» не у повній мірі характеризує інших, окрім фінансових посередників, учасників. з нашої точки зору більш точним є інший підхід – «споживачі фінансових послуг та інші його учасники». Щодо останньої групи, то до неї можна насамперед віднести суб’єктів інфраструктури фінансового ринку.

Що ж тоді є об’єктом державного регулювання (в т.ч. – за допомогою податкових інструментів) на ринку фінансових послуг? в законодавстві України також встановлено: «фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів» [1].

У свою чергу, вітчизняний науковець а. пінчук вважає, що фінансова послуга – нематеріальної форми результат взаємодії, якому притаманна споживча вартість, між суб’єктами у процесі задоволення одним учасником (виробником фінансової послуги) фінансових потреб іншого (споживача фінансової послуги, клієнта) за власний рахунок, рахунок клієнта або за рахунок залучених фінансових ресурсів інших споживачів відповідно до чинного законодавства з метою отримання прибутку, збереження вартості активів або досягнення соціального ефекту від реалізації такої послуги» [3, c. 49].

Пересічні учасники ринку фінансових послуг доволі часто ототожнюють фінансові послуги з фінансовими операціями. в той же час, науковці деталізують окремі риси фінансових послуг, які відрізняють їх від фінансових операцій [4]: фінансова послуга сприймається як діяльність особи (юридичної чи фізичної1), яка надає послугу; фінансова послуга не має матеріально- речової форми вираження; абстрактна форма фінансової послуги набуває конкретного вираження на основі договірних відносин або в процесі купівлі-продажу цінних паперів; корисний ефект фінансової послуги виявляється в процесі її надання; час надання та споживання фінансової послуги здебільшого збігається.

Аналізуючи вказане питання також слід зупинитися на сутності термінів «державне регулювання економіки», «податкове регулювання економіки», оскільки це дасть змогу більш чітко визначити інструменти податкової політики, які використовуються для впливу на ринок фінансових послуг, а також їх місце в регуляторній моделі.

Під методами державного регулювання економіки провідні вчені розуміють способи впливу держави на суб’єктів ринкової економіки з метою забезпечення сприятливих умов їх ефективного функціонування відповідно до прийнятої економічної політики держави [5]. відповідно, податкова політика беззаперечно є одним із методів державного регулювання економіки. Окрім того, часто виділяють не методи, а форми державного регулювання економіки.

Вітчизняний фахівець О. носова вважає. що доцільно виділити дві форми державного регулювання економіки:

• по-перше, пряме регулювання (відбувається через правову систему і використання державної власності);

• по-друге, непряме регулювання (здійснюється за допомогою в т.ч. фіскальної політики (бюджетно-податкового регулювання).

Група вітчизняних фахівців формами державного регулювання економіки вважають [7]: бюджетно-податкове регулювання; кредитно-грошове регулювання; цінове регулювання; адміністративно- економічне регулювання; нормативно-правове, законодавче регулювання економіки та соціальних процесів. Як бачимо, вказані автори не вважають за необхідно чітко виокремлювати прямі та опосередковані форми державного регулювання економіки.

В свою чергу, законодавством України передбачено: «державне регулювання ринків фінансових послуг – здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам» [1].

Зважаючи на той факт, що значна частина фінансових послуг уречевлюється за допомогою випуску та обігу фінансових інструментів (зокрема – цінних паперів), слід звернути увагу також і на законодавство щодо державного регулювання ринку цінних паперів в Україні. Так законодавством України у сфері ринків цінних паперів встановлено: «державне регулювання ринку цінних паперів – здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері» [8].

В свою чергу законодавством України у сфері інвестиційної діяльності передбачено: «державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності ».

На наш погляд, досліджуючи питання щодо регулювання ринку фінансових послуг слід насамперед акцентувати на проблематиці цілей такого регулювання (рис. 1).

Виникає цілком ряд цілком логічних запитань: «настільки вказані цілі є релевантними щодо сучасного стану розвитку ринку фінансових послуг? настільки тісною є їх взаємопов’язаність з цілями та інструментами податкової політики?».

В цьому контексті доволі цікавою є позиція Є. Богатирьової, яка вважає, що податкова політика має як спільні цілі з іншими видами державної політики (оптимальний перерозподіл ввп; досягнення стабільного економічного розвитку; зростання добробуту населення; до відмінних належать: наповнення державного й місцевих бюджетів податковими надходженнями, збалансування цих надходжень; збалансування інтересів держави та платників податків, а також населення та підприємств), так і свої власні цілі [10, c. 210].

Зрозуміло, що податкова політика як складова економічної політики держави може і повинна бути взаємопов’ язана з нею, в той же час, має як особливості в інструментарії, так і певну різницю в цілях.

Інші автори виділяють такі заходи податкового регулювання – зміна ставок оподаткування; надання податкових пільг; скасування певних видів податків та ін. [11]. Окремі науковці розглядають позитивний регулюючий вплив податків на діяльність різних економічних агентів через [12, c. 1214]:

• локальні податкові пільги;

• спеціальні системи оподаткування;

• альтернативні системи оподаткування.

Цілком погоджуємося з позицією О. фрадинського, який вважає, що в регулюючій функції податків можна виділити дві підфункції: стимулююча підфункція, яка полягає у створенні певних преференцій, які активізують економічні процеси в країні; дестимулююча, яка полягає у збільшенні податкового тягаря як однієї з перепон економічних процесів [13].

ВиСНОВКи

Отже, податки можуть і повинні зайняти вагоме місце в регулюванні процесів на ринку фінансових послуг. Разом з тим, вибір моделі оподаткування відображатиме окрім усього і результативність податкового регулювання – цілком імовірною є ситуація, коли невдалий вибір елементів податку може призвести до стагнації ринку фінансових послуг, а не до його розвитку.

В контексті використання різноманітного податкового інструментарію на ринок фінансових послуг насамперед впливають: рівень оподаткування, порядок обчислення податкової бази, податкові пільги та обмеження.

Основними проблемами сучасного етапу в контексті використання податкових інструментів є:

- по-перше, відсутність наскрізного підходу, який би враховував важливість усіх без виключення сегментів ринку фінансових послуг для економічного розвитку. фактично сучасна податкова політика на ринку фінансових послуг України є фрагментарною, спрямованою на вирішення локальних завдань, а не стратегічних проблем.

-по-друге, ігнорування проблем небанківських фінансових інституцій, тоді як головний регуляторний вплив спрямовано на розвиток банківського сектору;

-по-третє, нездатність держави забезпечити рівні умови розвитку як в контексті усього фінансового сектору, так і щодо окремих фінансових інституцій;

-по-четверте, неспроможність «детінізувати» фінансові потоки на ринку фінансових послуг, що призводить до посилення фіскального тиску на фінансові установи, які працюють в офіційній економіці. для прикладу можна навести ситуацію на страховому ринку – постійні звинувачення щодо окремих страховиків, діяльність яких спрямована на «оптимізацію» податкових платежів «пов’язаних» осіб фактично стали приводом для постійного перегляду режиму оподаткування на страховому ринку.

-по-п’яте, неготовність держави до «віртуалізації» економічних відносин на сучасному ринку фінансових послуг. Треба визнати, що надалі такі процеси будуть нарощуватися і держава повинна змінити регуляторні підходи, в тому числі – в питанні оподаткування. натомість державні органи часто використовують існуючі тенденції для звинувачень учасників ринку фінансових послуг у різноманітних маніпуляціях.

СПиСОК ВиКОРиСТАНих ДЖеРеЛ

1. закон України «про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-III від 12 липня 2001 року.

2. корнєєв в.в. фінансові посередники як інститути розвитку: монографія. – к.: Основа, 2007.

3. пінчук а. наукові підходи до трактування сутності категорії «банківська послуга» /а. пінчук // вісник Чернігівського державного технологічного університету. серія «Економічні науки».

4. науменкова с.в. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / с.в. науменкова, с.в. міщенко. — к.: знання, 2010. — 532 c.

5. національна економіка: навч. посіб. / а.ф. мельник, а.Ю. васіна, Т.Л. желюк, Т.м. попович; за ред. а.ф. мельник. - к.: знання, 2011. - 463 с.

6. національна економіка: навч. посіб.: / за заг. ред. носової О. в. -к.: Центр учбової літератури, 2013. - 512 с.

7. дeржавнe рeгулювання eкономіки: навч. посібник / с. м. Чистов, а. Є. никифоров, Т. ф. куцeнко та ін. – к.: кнEУ, 2005. – 440 с.

8. закон України «про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96-вР від 30 жовтня 1996 р.

9. закон України «про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18 вересня 1991 р.

10. Богатирьова Є. м. податкова політика: сутність та принципи формування / Є. м. Богатирьова // науковий вісник. ОнЕУ. всеукраїнська асоціація молодих науковців. науки: економіка, політологія, історія. – 2012. – № 10 (162). – с. 202–212.

11. Економічна енциклопедія – в 3-х. т. – Т.2. – к.: вЦ»академія». – 2000. – с. 770.

12. Іванов Ю.Б. альтернативні системи оподаткування. монографія. – Харків.: ХнЕУ – Торнадо, 2003.

13. фрадинський О.а. Основи оподаткування. навчальний посібник. – Львів: «новий світ – 2000», 2010.

REfEREncEs

1. Zakon Ukrayiny «Pro finansovi posluhy ta derzhavne rehulyuvannya rynkiv finansovykh posluh» # 2664-III vid 12 lypnya 2001 roku.

2. Kornyeyev V.V. Finansovi poserednyky yak instytuty rozvytku: Monohrafiya. – K.: Osnova, 2007.

3. Pinchuk A. Naukovi pidkhody do traktuvannya sutnosti katehoriyi «bankivs’ka posluha» /A. Pinchuk // Visnyk Chernihivs’koho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu. Seriya «Ekonomichni nauky». - 2014. - # 4. - S. 47-51.

4. Naumenkova S.V. Rynok finansovykh posluh: Navch. posib. / S.V. Naumenkova, S.V. Mishchenko. — K.: Znannya, 2010. — 532 c.

5. Natsional’na ekonomika: navch. posib. / A.F. Mel’nyk, A.Yu. Vasina, T.L. Zhelyuk, T.M. Popovych ; za red. A.F. Mel’nyk. - K.: Znannya, 2011. - 463 s.

6. Natsional’na ekonomika: Navch. posib.: / Za zah. red. Nosovoyi O. V. -K.: Tsentr uchbovoyi literatury, 2013. - 512 s.

7. Derzhavne rehulyuvannya ekonomiky: Navch. posibnyk / S. M. Chystov, A. Ye. Nykyforov, T. F. Kutsenko ta in. – K.: KNEU, 2005. – 440 s.

8. Zakon Ukrayiny «Pro derzhavne rehulyuvannya rynku tsinnykh paperiv v Ukrayini» # 448/96-VR vid 30 zhovtnya 1996 r.

9. Zakon Ukrayiny «Pro investytsiynu diyal’nist’» # 1560-XII vid 18 veresnya 1991 r.

10. Bohatyr’ova Ye. M. Podatkova polityka: sutnist’ ta pryntsypy formuvannya / Ye. M. Bohatyr’ova // Naukovyy visnyk. ONEU. Vseukrayins’ka asotsiatsiya molodykh naukovtsiv. Nauky: ekonomika, politolohiya, istoriya. – 2012. – # 10 (162). – S. 202–212.

11. Ekonomichna entsyklopediya – V 3-kh. t. – T.2. – K.: VTs»Akademiya». – 2000. – s. 770.

12. Ivanov Yu.B. Al’ternatyvni systemy opodatkuvannya. Monohrafiya. – Kharkiv.: KhNEU – Tornado, 2003.

13. Fradyns’kyy O.A. Osnovy opodatkuvannya. Navchal’nyy posibnyk. – L’viv: «Novyy svit – 2000», 2010.

[Завантажити PDF версію]