РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИКІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Аналіз останніх публікацій. Проблеми державного регулювання діяльності страхових компаній та його вдосконалення досліджували провідні українські вчені: В. Базилевич, Н. Внукова, О. Гаманкова, О. Залєтов, Л. Шірінян, В. Фурман та інші науковці. Водночас слід відмітити недостатню кількість вітчизняних досліджень щодо державного регулювання діяльності страхових компаній в зазначених країнах в посткризовий період, що набуло особливої актуальності після посилення регуляторних вимог в розвинених країнах внаслідок кризи 2007–2008 років.

Метою статті є дослідження практики державного регулювання діяльності страхових компаній в країнах, засновниках Євразійського економічного союзу та порівняння його з Україною.

Результати дослідження. Страховий ринок досліджуваних країн, до яких належить Україна, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан та Російська Федерація, на відміну від ринків розвинутих країн, знаходиться на стадії формування. В цих країнах відбуваються процеси формування системи державного регулювання діяльності страхових компаній з орієнтацією на міжнародні стандарти, що висуваються Європейським Союзом, Світовою Організацією Торгівлі, іншими міжнародними організаціями та професійними асоціаціями.

Державне регулювання діяльності страхових компаній повинно розглядатися як складна динамічна система з використанням відповідних інструментів для підвищення ефективності страхової діяльності та економіки України в цілому. Одним з теоретичних питань є визначення поняття «державного регулювання діяльності страхових компаній».

Державне регулювання діяльності страхових компаній можна визначити, як здійснення державою комплексу заходів, спрямованих на скерування діяльності страхових компаній в напрямі, необхідному для досягнення поставлених державою цілей.

Існуючі моделі державного регулювання діяльності страхових компаній певною мірою універсальні і водночас значно різняться в національних економічних системах. При цьому універсальність таких моделей полягає у:

формуванні галузевого страхового законодавства;

виокремленні спеціальної регулюючої структури органів страхового нагляду;

встановленні правил і критеріїв допуску до ведення страхових операцій;

здійсненні контролю за поточною діяльністю страхових компаній і посередників;

наявності податкового регулювання [1, с. 116].

Сформоване законодавство в досліджуваних країнах відрізняється за формою та змістом, має свої специфічні ознаки, в той же час простежуються загальні підходи до регулювання страховиків. Спеціальне законодавство, коли в одному законі виписують єдині правила регулювання діяльності на ринку, присутнє в Республіці Казахстан, Російській Федерації та Україні. Якість базового закону про страхування в кожній країні різна, так в Україні, як зазначає О. Журавка [2, с. 69], «відсутні чіткі визначення основних понять. Окремі питання страхування регулюються не базовим законом, а іншими». Але наявність такого закону має позитивне значення для розвитку страхування в державі.

В законодавстві вказаних країн виділено органи, які здійснюють регулювання та нагляд за страховими компаніями, сформовано вимоги до компанії, що виходить на ринок (розмір статутного капіталу та ін.) та встановлено нормативи, яких компанії повинні дотримуватися в процесі роботі.

В досліджуваних країнах різні тенденції в побудові органів страхового регулювання та нагляду. В Республіці Казахстан та Російській Федерації регулювання та нагляд за страховим ринком передано Національному (Центральному) банку. Головною причиною прийняття такого рішення є високий рівень системного ризику на фінансовому ринку. В Республіці Білорусь функції органу регулювання та нагляду виконує Міністерство фінансів, нові види обов'язкового страхування та розміри страхових внесків та страхових тарифів за обов'язковими видами страхування встановлюються указами президента Республіки Білорусь, порядок інвестування та розміщення коштів страхових резервів затверджує Рада Міністрів Республіки Білорусь. Міністерство фінансів Республіки Білорусь узагальнює практику страхової діяльності, аналізує та оприлюднює на сайті міністерства показники розвитку страхової галузі. Крім того, Республіка Білорусь є єдиною країною, де орган регулювання та нагляду на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет оприлюднює результати діяльності кожної страхової компанії, що працює на ринку.

В Україні на сьогодні функції регулювання та нагляду виконує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» [3], поданим у липні 2015 року Президентом України, пропонується ліквідувати Нацкомфінпослуг, а контроль над страховим ринком передати Національному банку України. Практична реалізація вказаної реорганізації може мати як негативні «в умовах, коли страхування займає менше 5 % активів банківського сектора, йому навряд чи буде приділятися належна увага з боку НБУ» [4], так і позитивні наслідки, оскільки посилиться контроль за небанківськими фінансовими групами, до складу яких входять страхові компанії, мінімізується можливість використання різних схем фінансових потоків між банками та страховими компаніями по уникненню банками фінансової відповідальності, підвищиться ефективність державної регуляторної політики.

Державне регулювання допуску страхових компаній на ринок в досліджуваних країнах достатньо розвинене. Надання страхових послуг страховими компаніями здійснюється на основі отриманої ліцензії. Аналіз вимог щодо створення страхової компанії та ліцензування її діяльності дозволив виділити наступне: Республіка Казахстан – єдина країна, в якій при започаткуванні страхового бізнесу держава вимагає від суб’єкта господарювання створення системи оцінки та управління ризиками, яка відповідає вимогам Національного Банку. Запровадження концепції ризик-менеджменту в управлінні страховою компанією є державною вимогою, а не тільки ініціативою керівництва окремих компаній. Регулятор використав найкращу практику розвинених країн, де, як свідчать результати опитувань 63 страхових компаній 8 країн Європи, державний орган страхового нагляду зіграв ключову роль у запровадженні в діяльність страхових компаній процедур оцінки та управління ризиками [5]. В країнах прослідковується національна специфіка щодо ліцензування. Кожна країна прийняла національну класифікацію форм та видів страхування, що ліцензуються, яка має як загальні риси, так і відмінності. В трьох країнах ліцензуються види страхування, а в Російській Федерації – види діяльності, а види страхування визначаються страховиком самостійно у спеціальному повідомленні до Центрального банку. Всі країни висувають спеціальні умови щодо ліцензування обов’язкового страхування.

Своєрідним «буфером», який дозволяє кожній страховій компанії виконати взяті на себе зобов’язання при дефіциті технічних резервів є власний капітал. Кожна країна висуває вимоги до обсягу статутного капіталу для компаній, які виходять на страховий ринок, як невід’ємної частини власного капіталу. Вирішальну роль статутного капіталу підкреслює О. Гаманкова: «статутний капітал не тільки є чинником забезпечення платоспроможності страхової компанії. Він також створює фінансову основу для її подальшого розвитку» [6].

Порівняльна характеристика вимог до мінімального розміру статутного капіталу страхових організацій в Україні, Російській Федерації, Республіці Білорусь та Республіці Казахстан наведена в табл. 1.

В Республіці Казахстан та Російській Федерації спостерігається більша диференціація вимог до статутних капіталів страхових компаній, залежно від виду діяльності страховика. Україна та Республіка Білорусь однаково диференціюють страхові компанії за сферами діяльності: страхування життя та види страхування інші, ніж страхування життя. Крім того, вимоги до розміру капіталу висуваються в однакових одиницях виміру – євро, що вимагає від керівництва компанії постійно слідкувати за виконанням вимог мінімального розміру статутного капіталу, особливо при девальвації національної валюти. Девальвація національної валюти в Республіці Казахстан та Російській Федерації привела до суттєвого зменшення рівня мінімальних вимог до статутних капіталів страховиків в перерахунку до євро.

При порівнянні вимог до мінімального розміру статутного капіталу1 встановлено, що в Україні найнижчий рівень вимог до страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, та найвищий до страховика, який займається страхуванням життя. Серед інших порівнюваних країн найбільш жорсткі вимоги до розміру статутних капіталів страховиків спостерігаються у Республіці Білорусь. Необхідно відмітити спільну вимогу, що об’єднує країни щодо формування статутного капіталу страховика - це обов’язковість сплати статутних внесків власними ресурсами та заборону використовувати на ці цілі запозичені кошти. При цьому присутня відмінність у складі власних ресурсів: грошові кошти; грошові кошти та цінні папери, що випускаються державою; грошові кошти та основні засоби.

В досліджуваних країнах дозволено іноземним інвесторам вкладати грошові кошти в статутні капітали страховиків. Деякі країни обмежують частку іноземних коштів (наприклад, Республіка Білорусь), деякі не мають подібної практики та дозволяють відкриття філій нерезидентами (наприклад, Україна). Також помітні суттєві відмінності, щодо складу засновників страхової компанії, їх діяльності, фінансовому положенню, тощо. Так в Республіці Казахстан юридичні особи-нерезиденти повинні підтвердити свій фінансовий стан наявністю рейтингу не нижче законодавчо встановленого у визначених рейтингових агентствах, а для учасників істотної участі (по класифікації національного законодавства - великих учасників) встановлені спеціальні вимоги. В Російській Федерації відсутні спеціальні вимоги до засновників страховика (окрім документальної згоди регулятора країни розташування іноземного інвестора, якщо його частка участі у страховика більше 49% та дворічного стажу у сфері особистого страхування для ліцензіатів на обов’язкове державне страхування), а фінансовий стан юридичних осіб підтверджується аудиторським звітом за останній звітний період і тільки в тому випадку, якщо ці підприємства підпадають під обов’язковий аудит. Юридичні особи в Республіці Білорусь можуть бути засновниками страховика при наявності трирічного терміну прибуткової діяльності, що передує даті подання документів на реєстрацію. В Україні повинно були не менше трьох засновників страхової компанії та юридична особа, яка займалась іншими видами діяльності не може вийти на страховий ринок.

Успіх будь-якої бізнес-структури залежить від її керівника, тому всі країни висувають вимоги до професіоналізму керівника та головного бухгалтера страхової компанії. Порівняння кваліфікаційних вимог до вказаних спеціалістів в досліджуваних країнах представлено в табл.2.

Всі країни до перших посадових осіб страховика висувають вимоги щодо вищої освіти та стажу роботи (від двох до п’яти років), а також вимоги щодо ділової репутації і строкові обмеження при її втраті. Однак критерії професійної придатності дуже різні

по країнах, як і перелік керівників. Кваліфікаційні вимоги висуваються також до окремих категорій спеціалістів: в Республіці Білорусь – до замісників керівників страховика та керівників філіалів, представництв, інших відокремлених підрозділів страховика, в Україні – до кваліфікації працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, страхових актуаріїв, в Російській Федерації – до страхових актуаріїв, внутрішніх аудиторів, в Республіці Казахстан – до членів ради директорів, членів правління, керівників, які наділені правом підпису документів, щодо страхової та інвестиційної діяльності, до страхових актуаріїв.

Дослідження законодавчих вимог щодо страхування виявило наступні відмінності в системі регулювання допуску компаній на національний страховий ринок: неоднорідна класифікація видів страхування, яка має відмінності від європейської (Республіка Казахстан започаткувала європейську класифікаційну систему), різні умови створення страхової компанії та вимоги до її засновників; розбіжності у колі керівних осіб та у кваліфікаційних і запобіжних вимогах до їх професіоналізму; різнонаповнений пакет документального забезпечення для ліцензіатів; різнонапружена процедура отримання ліцензії.

ВИСНОВКИ

Україна займає проміжне місце між ліберальною системою (Російська Федерація) допуску страхових компаній на страховий ринок та більш жорсткою системою створеною у Республіці Казахстан та Республіці Білорусь. Для України, яка сьогодні здійснює глибоку трансформацію національної економіки та гармонізує свої законодавство з ЄС для збільшення капіталізації страховиків необхідно підняти планку мінімального розміру статутного капіталу для компаній, які займаються видами страхування іншими, ніж страхування життя. Розширити кола осіб, які підпадають під керівний склад (членів правління чи аналогічного органу, керівників філій, осіб, які керують та контролюють інвестиційну діяльність) та започаткувати до них кваліфікаційні вимоги, що сприятиме підвищенню професіоналізму особового складу страховика.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Фурман В.М. Державне регулювання страхового ринку як чинник його стратегічного розвитку / В.М. Фурман – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://eip.org.ua/docs/ EP_05_3_114_uk.pdf.

2. Журавка Олена Сергіївна. Науково-методичні засади стратегічного розвитку страхового ринку України: дис… канд. екон. наук 08.00.08/ Журавка Олена Сергіївна –Суми, 2010. - 202с. – Бібліогр.: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://dspace. uabs.edu.ua/ jspui/bitstream/123456789/3468/1/ Zhuravka_O.S..pdf.

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг: Проект Закону. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/1445-19.

4. Пестовская З.С. Совершенствование институциональных основ финансового рынка Украины / Пестовская З.С.. //Академічний огляд. 2015. № 1 (42). – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://duep.edu/uploads/ vidavnitstvo14-15/11794.pdf.

5. Sjaak Bouma.Capgemini’s Compliance and Risk Management Centre of Excellence/Sjaak Bouma// Risk Management in the Insurance Industry and Solvency II. European Survey – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.capgemini. com.

6. Гаманкова О.О. Капіталізація страхового ринку України як прояв процесів глобалізації – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://soskin. info/ea/2006/5-6/20060509.html.

7. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР [Електрон. ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. – Режим доступу: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/85/96%D0%B2%D1%80.

8. О внесении изменений и дополнений в указы Президента Республики Беларусь по вопросам страховой деятельности: Указ Президента Республики Беларусь от 14.04.2014 р. № 165 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin. gov.by/ upload/ insurance/ acts/ukaz _140414_165.pdf.

9. О страховой деятельности: Указ Президента Республики Беларусь от 25.08.2006 р. № 530 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www. minfin. gov.by/upload/insurance/acts/ ukaz_250806_530.pdf.

10. Об организации страхового дела в Российской Федерации: Закон Российской Федерации от 27.11.1992 № 4015-1 (ред. от 29.06.2015) [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/document/ cons_doc_law_1307/.

11. О страховой деятельности: Закон Республики Казахстан от 10.12. 2000 г.№126-П [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http:// online.zakon.kz/Document/?doc_ id=1021136.

12. Об утверждении Инструкции о порядке подтверждения профессиональной пригодности руководителей, их заместителей, главных бухгалтеров страховых организаций, руководителей, их заместителей страховых брокеров, а также руководителей обособленных подразделений страховых организаций, страховых брокеров: Постановление Министерства Финансов Республики Беларусь от 7 февраля 2002 г. N 17 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http:// naviny.org/2002/02/07/by54706. htm.

13. Професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 1590 від 13.07 2004 [Електрон. ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/z0955-04.

REFERENCES

1. Furman V.M. State regulation of the insurance market as a factor in its strategic development. [Online], available at: http://eip.org.ua/docs/ EP_05_3_114_uk.pdf.

2. Zhuravka Olena Serhiivna (2010). Scientific and methodical bases of strategic development of the insurance market of Ukraine. Abstract of Ph.D. dissertation, Money, finances and credit, Ukrainian Academy Of Banking, Sumy, Ukraine [Online], available at: http://dspace. uabs.edu.ua/ jspui/bitstream/123456789/3468/1/ Zhuravka_O.S..pdf.

3. The Verkhovna Rada of Ukraine, Draft of the Law. On Amendment of the some legislative acts of Ukraine to consolidate the functions of state regulation of Financial Markets [Online], available at: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/1445-19.

4. Z.S. Pestovskaia (2015). Improving the institutional framework of the financial market of Ukraine. Akademichnyj ohliad, [Online]; 1 (42), available at: http://duep.edu/uploads/ vidavnitstvo14-15/11794.pdf.

5. Sjaak Bouma. Capgemini’s Compliance and Risk Management Centre of Excellence. Risk Management in the Insurance Industry and Solvency II. European Survey [Online]; available at: http://www.capgemini.com.

6. Hamankova O.O. The capitalization of the insurance market of Ukraine as a manifestation of globalization processes. [Online], available at: http://soskin.info/ ea/2006/5-6/20060509.html.

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996), The Law of Ukraine «About insurance», available at: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/85/96%D0%B2%D1%80.

8. The Edict of the President of the Republic of Belarus (2014). On amendments and additions to decrees of the President of the Republic of Belarus on insurance activities. available at: http://www.minfin.gov.by/ upload/ insurance/acts/ukaz_140414_165.pdf.

9. The Edict of the President of the Republic of Belarus (2006) «About insurance», available at: http://www. minfin. gov.by/upload/insurance/acts/ ukaz_250806_530.pdf.

10. The Law of the Russian Federation (1992) «About the organization of insurance business in the Russian 75 № 3-4/2016 РЦПУ Federation», available at: http://www. consultant.ru/document/cons_doc_ law_1307/.

11. The Law of the Republic of Kazakhstan (2000) «About insurance activity», available at: http://online. zakon.kz/Document/?doc_id=1021136.

12. The Ministry of Finance of the Republic of Belarus (2002), Regulation of the Ministry of Finance of the Republic of Belarus «On approval of the Instruction about the procedure for confirmation of professional competence of executives, their alternates, chief accountants of insurance companies, executives, alternates insurance brokers, as well as leaders of separate divisions of insurance companies, insurance brokers», available at: http:// naviny.org/2002/02/07/by54706.htm.

13. The State Commission for Regulation of Financial Markets (2004), Resolution of the State Commission for Regulation of Financial Markets «Professional requirements for heads and chief accountants of financial institutions»,available at: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z095504.

[Завантажити PDF версію]