ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛІ РЕГУЛЮВАННЯ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ З ТОРГІВЛІ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Останнім часом питання ефективного державного регулювання фондового ринку набуває все більшої актуальності серед вітчизняних та європейських вчених. Це пов'язано з тим, що саме від розвитку ринку цінних паперів залежить функціонування виробничого та фінансового сектору економіки.

При дослідженні цієї проблеми вагоме значення мають здобутки таких науковців як: Б. Альохін, В. Базилевич, Л. Борщ, О. Мозговий, О. Мендрул, Д. Леонов, М. Крупка, В. Суторміна та ін.

Вступ

У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива роль належить державі. Не виключенням є і ринок цінних паперів, в регулюванні якого держава займає провідне місце. Це пов'язано з тим, що саме державні механізми здатні забезпечити комплексний контроль та регулювання всіма процесами, які відбуваються на фінансових ринках. Сьогодні, в період певної нестабільності та зростаючої ризикованості, здійснення діяльності пов'язаної з торгівлею цінними папе

рами, як ніколи вимагає від держави рішучих заходів щодо її регулювання. Прийняття нового «Положення щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на фондовому ринку та вимог до системи управління ризиками» [4], текст якого оприлюднений Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, має стати початком формування вітчизняної моделі регулювання ризиків, враховуючи всю специфіку функціонування українського фондового ринку.

Постановка завдання

Метою статті є визначення ризиків, з якими пов'язана діяльність з торгівлі цінними паперами, а також проблем, що виникають при управління цими ризиками.

Виклад основного матеріалу

Професійна діяльність на фондовому ринку пов'язана з певними ризиками для інвесторів. Заходом зменшення ризиків по операціях з цінними паперами та збільшення гарантій для клієнтів професійних учасників фондового ринку в частині виконання взятих на себе зобов'язань є встановлення обов'язкових нормативів достатності власних коштів та інших показників та вимог, що обмежують ризики професійного учасника фондового ринку по операціях з цінними паперами.

В Україні встановлення таких показників було реалізовано шляхом прийняття в 2007 році «Положення про розрахунок показників ліквідності, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку», затверджене рішенням ДКЦПФР № 2381 [3]. Дія цього положення поширювалась на всіх торговців цінними паперами (крім банків), які здійснювали брокерську, дилерську діяльність, андерайтинг та управління цінними паперами. Відповідно до положення, торговці цінними паперами були зобов'язані розраховувати показники ліквідності, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку.

Особливості ризиків професійних учасників українського фондового ринку, що проводять діяльність з торгівлі цінними паперами вперше визначені в тексті нового нормативного акту «Положенні щодо пру-денційних нормативів професійної діяльності на фондовому ринку та вимог до системи управління ризиками», затверджене рішенням

НКЦПФР №1597 від 01.10.2015 р.

(далі - Положення) [4]. Так в цьому положенні визначено основні ризики професійної діяльності на фондовому ринку, встановлено перелік, порядок розрахунку та нормативні значення пруденційних показників та визначено вимоги до професійних учасників фондового ринку щодо запобігання та мінімізації впливу ризиків на їх діяльність.

Положення визначає загально фінансовий, операційний, репутаційний ризики та стратегічний ризик, як такі, що властиві всім установам незалежно від виду професійної діяльності на фондовому ринку, який вони здійснюють. Специфічними ризиками, що притаманні торгівцям цінними паперами у Положенні визначають наступні види ризиків: кредитний та ринковий ризики, а також ризик ліквідності.

Однак, слід зазначити, що діяльність з торгівлі цінними паперами несе за собою більший перелік ризиків які необхідно враховувати. Отже, усі види ризиків взаємозв'язані і впливають на діяльність торгівців з цінними паперами. Зміна показників одного з ризиків викликає зміни в майже всіх інших видах ризиків, що ускладнює вибір методу аналізу рівня конкретного ризику, прийняття рішення щодо його оптимізації та веде до необхідності поглибленого аналізу багатьох інших ризикових чинників.

Однак, треба зазначити, що для врахування певних ризиків, як обов'язкових для торгівців цінними паперами необхідно виконання ряду умов. Ці умови пов'язані з розвитком законодавства в певній галузі, політичне, економічне становище в країні. Виходячи з того, що український фондовий ринок тільки починає розвиватися в напрямку європейського вектору і тільки зараз постало питання про реформування законодавства в сфері

контролю за професійною діяльністю на ринку цінних паперів.

На нашу думку, для проведення повноцінної оцінки ризиків торговців цінними паперами, перелік ризиків, що міститься в Положенні, необхідно, поступово, доповнити наступними видами ризиків.

Так, найближчим часом, доцільно включити в перелік - ризик бази (ризик спреду), що виникає в результаті неточної кореляції при коригуванні зароблених та сплачених коштів за ставками різних фінансових інструментів.

Наступну групу ризиків, на нашу думку, доцільно вивчити та включити до переліку у короткостроковій перспективі (протягом наступного року):

- ризик опціонів, що виникає в результаті вбудованих у фінансові інструменти опціонів, де вартість опціону залежить від змін процентних ставок. Вартість опціону полягає не у зобов'язанні, а в праві, яке опціон надає його власнику, на придбання, продаж або зміну потоку грошових коштів від інструменту чи фінансового

договору;

- ризик кривої дохідності, що виникає в результаті змін у формі кривої дохідності;

- ризик зміни ціни, що виникає в результаті різниць у строках погашення фінансових інструментів з фіксованими ставками та змін процентних ставок фінансових інструментів з плаваючими процентними ставками;

Вважаємо, що макроекономічний ризик, на який впливає стан економіки загалом і який, певною мірою, впливає на дохідності всіх, без винятку, цінних паперів та фінансових інструментів, що обертаються на ринку цінних паперів, спричинений кон'юнктурою та особливостями ринку цінних паперів, на якому професійний учасник фондового ринку здійснює свою діяльність, слід вивчити та врахувати в середньостроковій перспективі з урахуванням імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом [5] та набуттям можливості ведення торговцями цінними паперами транскордонної діяльності.

Необхідність врахування вказаних видів ризиків, притаманних торгівцям цінними паперами, викликано, насамперед, розвитком фондового ринку, особливістю функціонування та вибором стратегії їх діяльності, зрушеннями в політиці, економіці, соціальній сфері України. Вважаємо, що саме такий перелік ризиків акцентує увагу на особливостях реального стану фондового ринку та економіки України в цілому та враховує вплив специфічних ризиків на діяльність торгівців цінними паперами.

На нашу думку, перелік ризиків поданий в Положенні, значно знижує ефективність управління ризиками професійних учасників фондового ринку та можливості пруденційного нагляду за фінансовими установами, що проводять діяльність з торгівлі цінними паперами. Адже специфічною рисою діяльності торгівців цінними паперами є максимальна різноманітність виконуваних видів операцій, певна частка яких на сьогодні недостатньо врегульована (йдеться про операції РЕПО, інтернет-трей-динг, маржинальне кредитування, субброкеридж, операції з деривати-вами тощо). Тому виділення тільки певної частини ризиків є загрозою в регулюванні діяльності з торгівлі цінними паперами. Вважаємо, що в цьому питанні дуже важливо визначитись з моделлю оцінки ризиків, яка враховує, як якісні, так і кількісні фактори.

Так, модель оцінки ризиків, яка застосовується регулятором для кожного типу ринкового посередника, має здійснювати всебічну оцінку ризику. По-перше, модель має оцінювати адекватність управління ризиками кожного індивідуального посередника, який є суб'єктом нагляду на основі оцінки ризиків. По-друге, модель має оцінювати ризик, на який системно наражає інших учасників ринку та ринок в цілому кожен такий посередник. По-третє, модель має присвоювати відносні рейтинги або бали для кожного посередника так, щоб регулятор міг визначити, як розподіляти свої ресурси для нагляду з метою переві

рок та інших видів нагляду за посередниками та вчасного застосування заходів впливу.

З цієї причини модель з оцінки ризиків має застосовуватися для визначення ризиків, які створює посередник, що базується на оцінці його відносного розміру і важливості (впливу) на ринок, а також адекватності його внутрішніх засобів контролю та практики управління ризиками. При розробці регуляторної бази з оцінки ризиків, потрібно вирішувати проблеми ризиків, які створює кожний посередник.

Модель з оцінки ризиків повинна періодично переглядатися та коректуватися з метою відображення змін в галузевій практиці та подіями на ринках капіталу. Модель оцінки ризиків також має регулярно оновлюватися для збору інформації про нові ризики, які виникають в практиці ведення бізнесу, та про події на ринку, після змін у нормативній базі та важливих спостережень під час проведення перевірок діяльності фінансових установ на місцях.

Також треба зазначити, що Положення №1597 [4] набуває чинності лише з 2016 року, що не дає можливості для здійснення повноцінного аналізу ефективності вибраної НКЦПФР моделі оцінки ризиків. Однак, у будь-якому випадку, прагнення України пришвидшити процеси євроінте-грації повинно стимулювати державу до подальших кроків реформування фондового ринку, запроваджуючи європейській досвід в т.ч. стандарти регулювання фондового ринку. А саме, застосовувати різні підходи та нормативи для пруденційного нагляду за діяльністю з торгівлі цінними паперами, діяльністю з організації торгівлі, депозитарною діяльністю та діяльністю з управління активами інституційних інвесторів.

Основними документами, які регламентують здійснення пруденційного нагляду на міжнародних фінансових ринках і на фондовому ринку зокрема, є: Директиви Європейського Парламенту та Ради № 97/9/ЄС від 3 березня 1997 р., № 2004/39/ЄС від 21 квітня 2004 р. (MiFID), № 2006/48/

ЄС та № 2006/49/ЄС від 14 червня 2006 р., № 2006/73/ЄС від 10 серпня

2006 р., № 2009/65/ЄС від 13 липня 2009 року (UCITS IV) та № 2010/43/ ЄС від 1 липня 2010 р., яка імпле-ментує UCITS IV стосовно організаційних вимог, конфлікту інтересів, ведення бізнесу, управління ризиками та змісту договору між депозитарієм (зберігачем) і компанією з управління активами. Крім того рекомендації щодо побудови державного нагляду за учасниками фондового ринку надані в Угодах у рамках Базельського комітету з банківського нагляду щодо міжнародної конвергенції вимірювання капіталу та стандартів (Basel II), стандартах міжнародної асоціації органів нагляду за недержавними пенсійними фондами (IOPS) та Принципах для інфраструктури фінансових установ (Консультативна доповідь, Банк міжнародних розрахунків, березень 2011).

ВИСНОВКИ

Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внутрішньої інфраструктури вимагають сьогодні одночасного становлення та вдосконалення системи регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому. Це обумовлено значною складністю та різкими коливаннями фондового ринку та наявністю великої кількості професійних учасників. Великі обсяги та різноманітність угод, що укладаються на ринку, конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших чинників створюють потенційні умови для збільшення ризиків на ринку цінних паперів, що як наслідок призводить до падіння його ефективності.

Тому держава, на яку покладено основні функції з регулювання ринку цінних паперів повинна докладати якомога більше зусиль до реформування пруденційного нагляду за ринком цінних паперів. А саме, спираючись на іноземний досвід та на рекомендації західних партнерів, впроваджувати нові реформи для ефективного регулювання та мінімізації ризиків, які виникають в процесі функціонування ринку цінних паперів.

[Завантажити PDF версію]