ПИТАННЯ АНАЛІЗУ СУТНОСТІ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність у втручанні держави у страхову діяльність: по-перше, через надзвичайну та особливу роль страхування у сучасній економіці; по-друге, через дисбаланси, що притаманні сучасному страховому ринку; по-третє, через волатильність глобальної фінансової економіки. Але в прагматичній площині таке завдання потребує не є простим, адже вимагає використання виважених, науково обгрунтованих підходів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання сутності страхових послуг та їх державного регулювання розглядалося в роботах В. Бази-левича, С. Білоус, О. Гаманкової,

Л. Лаврової, С. Осадця, Р. Пікус, Т. Ротової, В. Щербакової, Л. Сухонос, Т. Яворської та ін..

Разом з тим, незважаючи на розробленість досліджуваної тематики у фаховій літературі, недостатньо уваги приділено саме питанням характеристики страхових послуг як об'єкту державного регулювання. А невизначеність щодо регуляторної моделі в Україні додатково актуалізує цю проблематику.

Мета статті - доповнити існуючі теоретичні положення щодо сутності страхових послуг та визначити їх вплив на державне регулювання страхової діяльності.

Виклад основного матеріалу. Зазначимо, що на сьогодні фінансова наука має достатню теоретичну базу і стосовно причин державного втручання в економічні процеси, і щодо детермінант у виборі механізмів та інструментів тощо. Проте, аналіз процесів сучасного страхового ринку беззаперечно доводить, що проблематика державного регулювання страхової діяльності вирішена частково, динамічність сучасного фінансового господарства вимагає актуалізації існуючих та пошуку абсолютно нових підходів до її вирішення.

На наш погляд, в контексті дослідження вказаної проблеми слід відштовхуватися від існування чіткого логічного ланцюга «фінансова послуга - страхова послуга - страхова діяльність - форми та механізми державного регулювання». Тобто, вибір регуляторних інструментів щодо страхової діяльності багато в чому визначається економічною природою та особливостями фінансових послуг взагалі та страхових послуг - зокрема.

Дефініції «фінансова послуга», «ринок фінансових послуг» з'явилися у економічній літературі відносно нещодавно. На сучасному етапі розвитку у окремих авторів домінує підхід, який визнає за ринком фінансових послуг в певній мірі підлеглу роль відносно фінансового ринку. Це яскраво виявляється у поширених у фаховій літературі визначеннях поняття «ринок фінансових послуг» [1-4]:

1. Окремі автори акцентують на тому, що об'єктом купівлі/продажу (споживання/надання) на досліджуваному ринку є фінансові послуги, тоді як інші вважають, що таким об'єктом є фінансові активи (або навіть фінансові інструменти). З нашої точки зору, саме фінансові активи є об'єктом операцій на ринку фінансових послуг, а через фінансові послуги опосередковується їх рух, при цьому сама фінансова послуга не має матеріально-речового змісту, проте отримує вартісне вираження, оскільки формується її відповідна цінність для споживача (наприклад, у вигляді страхового захисту у випадку зі страховими послугами).

2. Функціонування ринку фінансових послуг є прямим наслідком інституціалізації відносин на фінансовому ринку і виникнення фінансового посередництва. Саме фінансові посередники як особливі інституції фінансового ринку забезпечують процес надання та споживання фінансових послуг (це поліфункціональні суб'єкти, хоча і з акцентом на надання фінансових послуг) і, відповідно, рух фінансових активів в масштабах економіки.

В той же час, з нашої точки зору ні наведені вище визначення, ні поширені у спеціалізованій фаховій літературі інші підходи не дають в повній можливості визначити якісні ознаки фінансових послуг та відповідним чином пов'язати їх з ознаками страхових послуг. Це ж стосується і місця страхових компаній у сучасній фінансовій інфраструктурі.

Підкреслимо, що питання щодо сутності фінансових послуг є вкрай неоднозначним, більше того ця дефініція навіть відсутня в законодавстві ряду країн, оскільки вживається інший термін «фінансова операція» (фактично в цьому випадку ринок фінансових послуг не виділяється як окремий сегмент, а діяльність фінансових посередників розглядається виключно в контексті відносин, що притаманні фінансовому ринку).

Логічно, що серед сучасних науковців виникає питання: «Наскільки тотожними є поняття «фінансова

послуга» та «фінансова операція»? З цього приводу вчені найчастіше виділяють наступні ознаки фінансових послуг, які її відрізняють від фінансових операцій [5]:

ч/ фінансова послуга сприймається як діяльність особи (юридичної чи фізичної), яка надає послугу;

ч/ фінансова послуга не має матеріально-речової форми вираження;

ч/ абстрактна форма фінансової послуги набуває конкретного вираження на основі договірних відносин або в процесі купівлі-продажу цінних паперів;

ч/ корисний ефект фінансової послуги виявляється в процесі її надання;

ч/ час надання та споживання фінансової послуги здебільшого збігається.

Зауважимо, що якщо законодавством України встановлено, що фінансова послуга надається виключно фінансовими установами (тобто юридичними особами), то С. Науменкова та С. Міщенко допускають, що фінансові послуги можуть надаватися і фізичними особами.

Проте інші вчені вважають, що ці поняття тісно взаємопов'язані, оскільки у процесі надання фінансових послуг завжди виникає потреба у двох видах операцій [6, c. 12-13]: фінансова операція - залучення, збереження, видача та інші операції з фінансовими активами; допоміжна операція - здійснення обов'язкових дій (операцій) під час виконання фінансових послуг з нефінансовими активами.

В підсумку, проведений аналіз дає можливість встановити наступні якісні характеристики фінансових послуг, які на наш погляд, є наступними:

• нематеріальна форма вираження;

• опосередковує операції з фінансовими активами;

• надається фінансовими установами;

• має споживчу вартість для клієнта фінансової установи;

• мета фінансових послуг - отримання прибутку, інших економічних вигід, а також - забезпечення соціального ефекту.

Виділені вище характеристики фінансових послуг дають нам можливість надалі розглянути особливості страхових послуг. Зазначимо, що якщо в науковій літературі відносно небагато визначень поняття «фінансова послуга» (зважаючи на той факт, що окремі наукові доктрини взагалі не передбачають їх виділення в окрему категорію), то в свою чергу змістовні параметри страхових послуг розглянуто доволі широко. Наведемо найбільш поширені позиції авторів з цього питання.

Відомий вітчизняний фахівець проф. О. Гаманкова визначає страхову послугу як «фінансову послугу у вигляді продажу юридично оформлених зобов'язань з надання страхового захисту, яку пропонують на ринку страховики потенційним страхувальникам» [7].

На наш погляд, в такому підході слід виділити насамперед наступне:

по-перше, юридичне оформлення відносин між споживачем страхової послуги і страховиком;

по-друге, сутнісна основа страхової послуги - страховий захист, який і конкретизує її споживчі якості;

по-третє, з погляду страховиків страхова послуга призводить до виникнення зобов'язань.

Непоодинокі випадки, коли страхова послуга ототожнюється зі страховими продуктами хоча і в цьому випадку вчені вживають у характеристиках поняття «захист». Саме та підходить до визначення страхової послуги (продукту) Т. Яворська [8].

В свою чергу, українські вчені Т. Ротова і Л. Руденко вважають, що страхова послуга є складовою страхового продукту, який у свою чергу, є набором основних і допоміжних послуг, що надаються страхувальнику при виконані договору страхування [9]. Тобто, на думку вказаних авторів, страховий продукт включає в себе безпосередньо страхову послугу (страховий захист) та ряд допоміжних (супутніх) послуг.

Зауважимо, що понятійний апарат сучасної науки стосовно змістовних характеристик дефініції «страхова послуга» доволі часто аналізується

виключно в контексті маркетингу в страховій діяльності, але ніяким чином не з позиції державного регулювання страхової діяльності. Саме з цих причин доволі часто відбувається підміна понять «страхова послуга», «страховий продукт», «страховий товар».

Так, В. Тринчук вважає, що страхова послуга є втіленням і практичною реалізацією конкретних продуктів страхової компанії, у зв'язку з чим вона завжди індивідуальна [10, c. 14]. За таким підходом формується логічний зв'язок «страхові продукти - страхова послуга». Автор, на наш погляд, акцентує увагу на тому, що прагматична складова - страхова послуга, є відображенням відносин, які, в свою чергу, є відображенням страхових продуктів. Проте незрозуміло, яким чином взаємопов'язані вказані категорії, як можливо охарактеризувати різницю між ними і т.д..

Протилежні погляди на вказану проблему виказують інші вчені: «Страхова послуга — вид діяльності, спрямований на задоволення потреби страхувальника в страховому захисті, що знаходить своє втілення в особливому (страховому) товарі — страховій програмі, і що включає конкретизацію потреби страхувальника, страховий консалтинг, якісний супровід укладеного договору страхування»

[11, c. 52].

Як бачимо, В. Щербакова вважає, що страхова послуга знаходить своє відображення у страховому товарі, втіленням якої є страхова програма, в якій виділяються кілька складових, орієнтованих на задоволення потреб страхувальника. Аналіз таких визначень дає можливість зробити висновок, що страхова послуга розглядається як певне практичне віддзеркалення страхових відносин.

Загалом, узагальнюючи наукові позиції різних авторів щодо сутності страхової послуги зазначимо наступне:

1. Страхова послуга є одним із особливих видів фінансових послуг та володіє усіма специфічними якісними характеристиками, що їм притаманні.

2. Страхова послуга задовольняє потребу споживачів у страховому захисті.

3. Страхова послуга в обов'язковому порядку має відповідне юридичне оформлення (через страховий договір).

4. Вартісне вираження страхової послуги існує у страховій премії.

5. Страхова послуга характеризує взаємовідносини між учасниками страхового ринку (рис. 1).

З врахуванням викладеного вище, можна дати наступне авторське визначення: «Страхова послуга - це вид фінансових послуг, що надається спеціалізованими фінансовими установами (страховими компаніями та ін.), і полягає у наданні страхового захисту, має вартісне вираження та юридично оформлена у вигляді страхового договору».

На наш погляд, саме такий підхід до визначення сутності страхової послуги дає змогу найбільш повно охарактеризувати її особливості з позиції державного регулювання. В той же час, аналізуючи вказане питання слід в більшій мірі використовувати більш широкий підхід, тобто досліджувати страхову діяльність. Зазначимо, що в більшості з існуючих визначень сформовано логічний взаємозв'язок «страхова послуга - страхова діяльність» [12-14].

Аналіз сутності дефініції «страхова діяльність» дає можливість визначити її наступні ознаки:

1. Це діяльність фінансових установ, які можуть надавати страхові послуги (насамперед, страхові компанії і т.д.)

2. В широкому контексті це економічна діяльність таких фінансових установ, у вузькому розумінні - тільки діяльність, що пов'язана з наданням конкретно страхових послуг, перестрахування, допоміжних послуг, пов'язаних зі страхуванням.

3. В процесі страхової діяльності відбувається формування страхових фондів, за рахунок яких і надається страховий захист, як основоположна ознака страхової послуги.

ВИСНОВКИ

Дослідження дало можливість визначити, що особливості державного регулювання страхової діяльності визначаються наступним:

особливостями функціонування фінансових установ щодо посередництва на ринку фінансових послуг;

детермінантами страхових послуг, які вирізняють їх в ряду інших фінансових послуг;

специфічними ознаками страхової діяльності, яка в прагматичній площині відображається діяльністю страховиків та інших фінансових установ, які можуть надавати страхові та супутні їм послуги.

[Завантажити PDF версію]