ДЕТЕРМІНАНТИ СУЧАСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

Будь-яка діяльність людини об'єктивно пов'язана з ризиком. Відповідно, в економічній діяльності проблематика управління ризиком, зменшення його негативного впливу на результати різноманітних операцій набуває особливого значення.

Фактично з середини 80-х рр. минулого століття виникла та розвивається особлива індустрія, головне спрямування якої - створення інституцій та інструментів, спрямованих на підвищення ефективності ризик-ме-неджменту. Проте багатоаспектність ризику фактично не дає змоги його чітко ідентифікувати - існує численна кількість фундаментальних наукових праць, автори яких дають власне визначення ризику та його змістовних характеристик.

Більше того, кожна із сфер економічної діяльності вимагає врахування суттєвої різниці в ризиках, відповідно - особливих підходів в управлінні ним. Не є виключенням і фондовий ринок - численні ризики, що притаманні відносинам купівлі-продажу фінансових інструментів формують і відповідний інструментарій ри-зик-менеджменту. Невпинне зростання обсягів фінансових операцій,

розвиток інформаційних технологій і т.п. суттєво видозмінили роль фондового ринку у сучасній економіці. Тому обґрунтування теоретичних та прагматичних аспектів управління ризиками на фондовому ринку перетворюється на завдання, актуальне з позиції розвитку усієї економіки країни.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питання ризику та ризик-ме-неджменту розглядалися в роботах О. Білоусова, В. Вітлінського, В. Гранатурова, Л. Долінського, Л. Примостки, П. Сороки, А. Старо-стіної, Д. Стеченко, М. Сулим, О. Устенко, О. Ястремського та інших. Проте, визнаючи вагомий доробок вказаних авторів, зазначимо, що питання ідентифікації та управління ризиками саме на фондовому ринку потребують додаткового дослідження, адже динамічність фінансового середовища вимагає і актуалізації існуючих теоретичних положень щодо ризику та ризик-менеджмен-

ту.

Мета статті - доповнити існуючі теоретичні положення фінансової науки щодо змістовних характеристик ризику, розкрити форми прояву ризику на фондовому ринку.

Виклад основного матеріалу

На протязі всього свого існування людство стикалося з ризиком, як невід'ємною складовою буття. Як явище ризик еволюціонував іманентно суспільному розвиткові - якщо спочатку ризик фактично зводився до ситуації в якій людина взаємодіяла з зовнішнім середовищем, то вже зараз виникли ризики в основі яких різноманітні технології, що винайдені безпосередньо людиною. Відповідним чином змінювалися і уявлення людей про ризики, трансформувалися підходи до можливостей управління ним. Серед сучасних вчених зустрічаються відмінні підходи до генези ризику -в основі багатьох з них часто лежать суб'єктивні оцінки. Більше того, наукова дискусія триває навіть щодо питання походження поняття «ризик». Розглянемо найбільш значимі на наш погляд позиції щодо розвитку наукових положень щодо ризику та управління ним.

Так, І. Балабанов вважає, що поняття «ризик» виникло ще на початку цивілізації і його походження пов'язується з відчуттям страху, небезпеки, нещастя, знищення [1, c. 39]. Не заперечуючи в цілому такої позиції, підкреслимо, що доволі поширеними є думки щодо того, що слово «ризик» етимологічно пов'язане з арабською, китайською, різними європейськими мовами. Проте, незважаючи на такі розбіжності, беззаперечним залишається той факт, що протягом тривалого часу ризик сприймався виключно як небажаний розвиток подій.

Сучасні науковці по-різному підходять до аналізу змін, що притаманні економічним процесам, під впливом трансформації людського розуміння ризику. Зокрема, аналізуючи прояви ризику в Античному світі, зазначають, що вони насамперед стосувалися питань організації та ведення рабовласницького господарства у сільськогосподарських маєтках, взаємовідносин між дрібними та великими землевласниками щодо розподілу земельних ресурсів, а також проблем у відносинах між рабами та рабовласниками [2]. Вченими аналізується ставлення до ризику та засади зменшення його наслідків, що панували в Стародавньому Китаї, Індії і т.д. [3-4].

Загалом, підводячи підсумок дослідженню уявлень про ризик, що панували в Стародавньому світі підкреслимо наступне: по-перше, на той час люди усвідомлювали небезпеку ризику, його деструктивний вплив на результати своєї діяльності; по-друге, релігійні мотиви не давали змогу чітко ідентифікувати людські можливості в питанні управління ризику; по-третє, рівень розвитку науки об'єктивно не надавав можливості та інструментарію для ефективного управління ризиками.

Зміни в діяльності людини (в т.ч. - економічній) видозмінили як самі ризики, так і їх сприйняття та управ

ління. Еволюцію теорії економічного ризику можна відслідкувати в роботах таких представників класичної школи як Р. Кантільон (середина XVIII ст.), Дж. Мілль (1848 р.), які ототожнюють ризик зі збитками. Разом з виникненням класичної політекономії виникли і засади теорії ризику. Зокрема, Дж. Мілль та Н. У. Сеніор вперше запропонували аналіз ризику як економічного поняття, розглядали ризик з точки зору відшкодування можливих збитків, пов'язаних з підприємницькою діяльністю [5].

Не вдаючись до детального аналізу еволюції теорії ризику, оскільки це виходить за межі нашого дослідження, погодимося з тими науковцями, які вважають, що тільки з у ХХ ст. було сформовано наукове та суспільне визнання ризику як невід'ємної складової підприємницької діяльності, з'явилися фундаментальні праці, які надали можливість в подальшому сформувати необхідний інструментарій та механізми для виникнення ризик-менеджменту [6, c. 103]. Щодо безпосередньо ри-зик-менеджменту, то він, як складова менеджменту виник відносно нещодавно (середина 80-х рр. ХХ ст.) і зазнає суттєвих та швидких змін під впливом викликів, що притаманні сучасному економічному середовищу. Фактично зараз сформована спеціалізована індустрія, основне завдання якої - надання необхідних інструментів для управління ризиками.

Не менш складним завданням є аналіз наукових позицій щодо сутності поняття «ризик».

Так, О. Ястремський у своїй праці стверджує, що «...ризик можливий лише тоді, коли приймається рішення в умовах невизначеності, а особа, яка приймає рішення, зацікавлена в результаті рішення» [7, с.11].

Відомий вітчизняний фахівець-ри-зиколог В. Вітлінський вказує: «Ризик - це економічна категорія, яка відображає особливості сприйняття заінтересованими суб'єктами економічних відносин об'єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями» [8].

У свою чергу, Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. у праці «Теоретичні та прикладні засадах менеджменту» визначають поняття «ризик» так: «Це ймовірність виникнення втрат, недоотримання прибутків, небажаного розвитку середовища функціонування, відхилення від установлених цілей» [9].

З іншого боку, В. Підсолонко, А. Процай та ін. визначають ризик як «пізнавані в аспекті співвіднесення вигоди і втрати при невичерпній невизначеності відносин між дійсністю суб'єкта підприємництва і можливостями її трансформації в деяку майбутню, розпізнавану ним дійсність, що може виникнути із взаємодії причин і наслідків, випадкового і необхідного, внутрішніх і зовнішніх умов» [10, с.

448].

А. Старостіна та А. Кравченко А. трактують ризик як комбінацію трьох елементів: подія, пов'язана з діяльністю підприємства і яка впливає на нього, імовірність цієї події, наслідки, що унеможливлюють досягнення запланованих цілей і в остаточному підсумку позначаються на доходах підприємства [11].

Івченко І. визначає «ризик» через призму його можливих сутнісних характеристик: можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснюється вибрана альтернатива; імовірність досягнення бажаного результату; відсутність впевненості в досягненні поставленої мети; можливість матеріальних, моральних та інших втрат, пов'язаних з вибраною в умовах невизначеності [12, c. 14].

Не менш складним є і питання групування ризиків, оскільки його можна проводити з використанням різних класифікаційних ознак (причини і сфери виникнення; етапи господарювання; масштаби; ступінь допустимості; види господарської діяльності; тривалість дії; можливість страхування і т.д.). Достатньо повно така класифікація розроблена Г. Кірейцевим (рис. 1).

Загалом, аналіз наукових підходів до сутності ризику тільки підкреслює багатоаспектність цього поняття, його здатність характеризувати усі без виключення сторони розвитку цивілізації. В повній мірі такий висновок стосується і прояву ризиків на фондовому ринку. Аналізуючи це питання слід насамперед звернути увагу на процеси, що характерні ринку капіталів на сучасному етапі. Головна тенденція сучасної глобальної економіки - нестримне зростання фінансового сектору, зростання обсягу фінансових активів, фактична її трансформація у економіку фінансову (рис. 2).

Глобалізація фінансового середовища суттєво видозмінює і ризики, що йому притаманні. Фактично мова йде і про «глобалізацію» ризиків - в умовах нарощування транскордонних фінансових операцій зростає взаємозалежність окремих національних сегментів, що вимагає і відповідних захисних механізмів. На сучасному етапі кризи все частіше набувають «глобального» характеру, а їх наслідки відчуваються навіть на ринках, що слабко інтегровані у світову фінансову систему. Більше того, саме фондовий ринок часто є першопричиною криз

(рис. 3).

Приклад розбудови ефективних захисних механізмів - зростання світового ринку деривативів, які на сучасному етапі перетворилися на один із основних інструментів управління ризиками (рис. 3).

ВИСНОВКИ

Сучасний глобальний фондовий ринок перетворився на надзвичайно складну систему обігу капіталу, яка самостійно продукує ризики, а також підпадає під вплив зовнішніх шоків. Проте, сучасна наука завдяки системному підходу до вивчення ризиків має достатній теоретичний базис, який дає можливість здійснювати ефективний ризик-менеджмент. Сам ризик є надзвичайно багатоаспек-тним явищем, що проявляється в усіх без виключення сферах людського життя.

Сучасні дослідження ризику акцентують увагу на кількох аспектах: по-перше, ризик розглядається не тільки в контексті ймовірних втрат, але й як певний шанс для розвитку; по-друге, управління ризиком повинне охоплювати максимально можливу кількість операцій економічного агента, тобто мати інтегрований характер; по-третє, ризик-менеджмент має бути імплементований у загальну стратегію управління економічною діяльністю і тільки в цьому випадку він буде ефективним.

Для ризиків, що притаманні фондовому ринку, властивий дуальний характер: з одного боку вони є результатом операцій з фінансовими інструментами; з іншого, самі фінансові інструменти можуть використовуватися для ризик-менеджменту.

[Завантажити PDF версію]