ВПЛИВ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ НА КАПІТАЛІЗАЦІЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Роль іноземного капіталу в банківській системі є ознакою макроеконо-мічної стабільності, високого рівня довіри інвесторів до законодавчої, виконавчої, та судової гілок влади будь-якої держави. Основним принципом привабливості національної банківської системи для іноземних інвестицій є отримання достатнього прибутку за умови прийнятного рівня ризику.

Відмітимо, що вплив банків з іноземним капіталом на банківську систему України є вагомим і, як наслідок, може витіснити українські банки з банківського сектору, які поступаються конкурентними позиціями іноземним банківським установам. Яскравим підтвердженням цього є те, що кількість банків з іноземним капіталом зросла з 49 до 51 банку (31% від загальної кількості банків, що мають

ліцензію), з них 19 банків (12%) - зі 100% іноземним капіталом.

Загалом, зростання кількості іноземних інвесторів сприяє консолідації банківського капіталу в результаті злиття та поглинання банків. Це ефективний метод для створення висо-кокапіталізованої банківської системи України, який широко застосовується в економічній практиці зарубіжних країн [3].

Прихід іноземного капіталу природно підвищує загальний рівень капіталізації вітчизняної банківської системи і конкуренцію між банками.

У цьому контексті варто зазначити, що поняття капіталізації відноситься не лише до банків, але і до інших суб'єктів господарювання і може класифікуватися як процес, або як один з показників діяльності економічного суб'єкта і при цьому мати багато різних трактувань. Таким чином, капіталізація розглядається як:

1) перетворення додаткової вартості на капітал, тобто використання її для розширення виробництва;

2) перетворення майна на грошовий капітал;

3) процес утворення фіктивного капіталу у вигляді акцій, облігацій, заставних листів іпотечних банків;

4) оцінка вартості об'єкта, коли розраховується сума доходів, очікуваних від нього в період передбачуваного використання;

5) віднесення витрат, понесених у певному періоді, до довгострокових активів підприємства.

В монографії В.В. Коваленко та К.Ф. Черкашиної, капіталізація трактується як комплекс дій, спрямованих на реальне збільшення обсягу капіталу банку шляхом реінвестуван-ня отриманого прибутку, залучення грошових коштів та їх еквівалентів ззовні, а також за рахунок концентрації та консолідації [1]. При цьому, найбільш точним є визначення А.П. Стрижака, який розкриває сутність капіталізації банку як процес нарощування капіталу банку за рахунок власного прибутку й зовнішніх джерел з метою покриття його ризиків і збільшення вартості. Дане визначення враховує всі потенційні можливості банків щодо забезпечення їх капіталу на рівні, адекватному ризикам. В свою чергу, автор також підкреслює важливість розкрити поняття «капіталізація банківської системи», яку він розглядає як процес нарощування сукупного капіталу банків відповідно до встановлених нормативів регулювання банківської діяльності з метою забезпечення фінансової стабільності банківської системи та економічного розвитку країни [2]

Варто уваги також те, що у вітчизняній банківській практиці використовуються два методи управління капіталом - управління внутрішніми та зовнішніми джерелами нарощування капіталу [3].

За внутрішнім методом поповнення капіталу банку традиційним джерелом є прибуток. Нині в науковій літературі встановлено, що нарощення капіталу банку шляхом капіталізації прибутку залежить від ефективності державного регулювання та управління банківською діяльністю, а саме через стимулювання капіталізації прибутку через удосконалення оподаткування банківських установ; зниження норми резервування коштів комерційних банків.

Нарощування капіталу з використанням методу зовнішніх джерел здійснюється за рахунок таких основних фінансових інструментів, як: емісія акцій; емісія капітальних боргових зобов'язань (субординова-ний борг); продаж активів та оренда нерухомості

Питання капіталізації залежить, передусім, від самих банків, їх менеджменту та власників. Зокрема, проблема капіталізації банківської системи для України - це основне питання фінансової стабільності та належного обслуговування банками взятих на себе грошових зобов'язань

[4].

На сучасному етапі проблему капіталізації банків часто плутають із проблемою величини статутного капіталу або з проблемою ліцензійних вимог до розміру регулятивного капіталу. У цьому зв'язку необхідно чітко зазначити, що проблема капіталізації - це проблема недостатньої адекватності

капіталів банків розміру їх активів з урахуванням рівня їх ризикованості. Отже, проблема полягає не в кількісній, а в якісній площині.

Як показало дослідження існує ряд об'єктивних проблем капіталізації банківської системи: по-перше, оцінка капіталу банків може бути дещо завищеною, оскільки це пов'язано із переоцінкою основних засобів банків; по-друге, зменшення прибутку банків є природним наслідком надання на початку року дешевих кредитів та залучення «дорогих» депозитів; по-третє, капіталізація банківських установ, що складається на підставі ринкової вартості їх акцій не відображає їх реального фінансового стану, оскільки ці акції не обертаються на ринку.

Важливо відмітити, що проблеми капіталізації банків є суто економічною в своїй основі. Проблеми капіталізації стають гострішими з приходом у банківську систему України іноземних інвесторів і акціонерів. Перед державою та її наглядовими органами за банківською діяльністю стоїть завдання вдосконалення законодавства для підвищення рівня капіталізації банківської системи як ключової передумови збільшення надійності та ефективності її функціонування.

На наш погляд, у контексті розв'язання існуючих проблем, необхідно окреслити напрями вдосконалення, що, зокрема, дасть можливість створити відповідні обсяги притоку іноземних інвестицій та посилити вплив на умови виникнення позитивних тенденцій у банківській системі. Отже, виокремлюють такі напрями капіталізації, які здійснюється банками:

Нарощування банківського капіталу шляхом реінвестування прибутку, отриманого в результаті своєї діяльності;

Залучення банками коштів на умовах субординованого боргу

Вихід банків на первинний та вторинний ринок цінних паперів;

Концентрація капіталу банків за рахунок злиття та поглинання;

Залучення іноземного капіталу в банківську систему.

Загалом обсяг капіталізації вітчизняної банківської системи не відповідає економічним потребам суб'єктів господарювання, а також вимогам зарубіжних інвесторів, оскільки, на нашу думку, останнім часом спостерігається значний відтік іноземних інвестицій з банківської системи, що негативно відображається на прибутковості банків. Зазначимо, що капіталізація нашої банківської системи знаходиться на досить низькому рівні у порівнянні з розвиненими країнами.

Показник рентабельності капіталу (Н2) по банківській системі, загалом, не відповідає нормам (не менше10%). Так, з 2015 р. спостерігається його значне порушення, що становить 8,35%. В даному випадку, стає необхідним в табличній формі проаналізувати динаміку показників капіталізації банківської системи України.

Отже, зафіксовано незначне зменшення власного капіталу в 2015 році, причиною падіння слугує збиткова діяльність банків. В свою чергу, регулятивний капітал має тенденцію до зростання (окрім 2015р), теж саме стосується і статутного капіталу.

Потреба у подальшому зростанні капіталу банків постійно посилюється, чому сприяють такі передумови

[5]:

• обмежена капітальна база банків - головна перепона розширення спектра банківських операцій для клієнтури; зумовлює досить низький інвестиційний потенціал банків, а своєю

чергою без довгострокових вкладень в економіку заходи з нарощування виробництва неможливі;

• нестійкий характер економіки спонукає банки до значних ризиків, пов'язаних з прагненням мати стабільні прибутки;

• зростаючі вимоги до розміру капіталу з боку Національного банку України;

• конкуренція між українськими банками (за надання широкого спектра послуг);

• конкуренція між українськими банками і банками з іноземним капіталом;

• конкуренція між банками і не-банківськими фінансово-кредитними інститутами.

Врахування впливу вищезазначених чинників повинно бути в основі регулювання впливу іноземного капіталу на вітчизняну банківську систему з метою визначення прийнятного рівня ризику присутності іноземного капіталу.

[Завантажити PDF версію]