КОВЕНАНТИ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИЗИКАМИ

Фінансові відносини виходять на новий рівень можливостей, а, отже, і більший рівень ризиків. У світлі кри¬зових явищ останніх років особливого значення набуває стійке фінансове становище суб'єкта фінансових від¬носин. Це вимагає значних наукових і практичних витрат на створення інноваційних інструментів фінансово¬го управління, здатних мінімізувати можливі втрати і попереджувати ри¬зики. В умовах зростаючої фінансової нестабільності таким інструментом може стати ковенант.

Питання проблематики застосуван¬ня ковенантів в українській практиці, незважаючи на важливість їх викори¬стання в процесі побудови відносин

між різними економічними суб'єк¬тами, є недостатньо вивченим, що обумовлює актуальність дослідження в даному напрямку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У зарубіжній економічній літературі, в результаті багаторічної практики застосування ковенантів як інструменту управління фінансовими ризиками, створена низка дослідних і практичних робіт, що детально ви-світлюють ковенанти. Дослідження застосування ковенантів в банківській практиці здійснювали Рон Бокс [1], Джон Палья [2] та низка інших нау¬ковців. Зокрема, Матус Валкучак [3] здійснив комплексне дослідження ролі ковенантів в побудові бізнес-мо-делей.

У вітчизняній же економічній лі¬тературі ковенанти, як об'єкт дослі¬дження, з'явилися відносно нещодав¬но, що в цілому й пояснює невелику кількість робіт на дану тему. Увагу українських науковців привертає проблематика використання фінан¬сових ковенантів у відносинах інвес¬торів та емітентів корпоративних об¬лігацій. До цих науковців належать В. Вітлінський, Л. Долінський, А. Камінський, О. Мозговий, О. Слуцька та інші.

Постановка завдання. Головною метою даного дослідження є розро¬бити обґрунтовані теоретичні та прак¬тичні рекомендації, що забезпечать поширення застосування фінансових ковенантів учасниками договірних відносин в Україні задля мінімізації втрат і попередження ризиків у про¬цесі кредитування та інвестування.

Виклад основного матеріалу. У зарубіжній фінансовій практиці ковенант використовується вже три¬валий час і є не тільки атрибутом ді¬лового звичаю, але й має, переважно, законодавче закріплення.

Фінансовий ковенант застосову¬ється в угодах між юридичними або фізичними особами, зустрічається в кредитних договорах, податкових ставках, облігаційних позиках, кор-поративних та інших фінансових угодах. Дуже часто він використо¬вується в договорах із зарубіжними кредиторами. На сьогоднішній день близько половини банків намагаються встановити ковенанти зі штрафними санкціями і забороною на співпрацю з деякими організаціями. Наявність ковенантів в угоді дає можливість залучити фінансування за дещо ниж¬чою ціною.

Крім того, включення ковенант в структуру кредитів і облігацій надає додаткові гарантії кредиторам та ін¬весторам, якісно підвищуючи рівень фінансових відносин і покращуючи функціонування фінансового ринку. Все вище зазначене свідчить про важ¬ливу роль ковенантів у фінансовому інструментарії взагалі.

Поняття «ковенант» вперше було запроваджено в англосаксонській правовій системі. Класичне його визначення полягає в тому, що під ковенантом розуміється угода або зо-бов'язання вчинити будь-яку дію або утриматися від неї. Ця угода має юри¬дичну силу для сторони, на яку по¬кладено виконання певних обов'язків [4]. Подібні зобов'язання «покладають на боржника ті чи інші зобов'язання, дотримання яких знижує ризики кре-дитора зіткнутися з порушенням, а недотримання дає кредитору формаль¬не право відмовитися від договору і вимагати дострокового повернення наданого фінансування» [5].

Так, згідно з тими ж нормами англійського права законодавчо визначені ковенанти, що, зокрема, накладаються на компанію-емітен-та облігацій [6, с. 51]. Ковенанти в цьому аспекті представляють собою договірні зобов'язання емітента облі¬гацій, недотримання яких надає право кредиторові оголосити позичальнику дефолт.

Також з договірної практики ви¬пливає, що кредитору в подібних випадках можуть бути надані й інші права (наприклад, право на застосу¬вання підвищеної процентної ставки). У літературі звертається увага на те, що ковенанти також можуть виража¬тися у вигляді таких умов договору, що дають кредитору певні права, і виконання яких не завжди перебуває під контролем позичальника. З цього можна зробити висновок про те, що ковенантні умови можна поділити на

повністю залежні від волі позичальни¬ка і повністю або частково незалежні від неї. А.Г. Карапетов зазначає: «У західній літературі іноді пропону¬ється не позначати ті обставини, що не залежать від волі боржника, як ковенанти. Але це не заважає захід¬ній практиці укладання договорів позначати як ковенанти, наприклад, такі умови, як гарантії незниження тих чи інших фінансових показників, незмінюваність керівництва компанії або відсутність судових позовів з боку третіх осіб» [5].

Таким чином, можна визначити ковенанти як інструмент управлін¬ня фінансовими відносинами, що являють собою певні критерії, яким повинен відповідати певний суб'єкт цих відносин, і дозволяють розподі¬ляти фінансові ризики між окремими суб'єктами.

Сутність ковенантів полягає в зниженні невизначеності в майбут¬ньому. Це проявляється в підвищенні точності прогнозної оцінки ризику за допомогою попереднього визначення відповідальності учасників фінансо¬вих відносин у разі настання неспри¬ятливих подій.

Слід зазначити, що ковенанти, як фінансовий інструмент, повинні бути легітимними і легальними, а, отже, відображені в правовій системі дер¬жави, тому слід визначити наступну класифікацію ковенантів. Існує два основних їх типи: позитивні (positive covenants, affirmative covenants) і не¬гативні (negative covenants, restrictive covenants) (рис. 1).

Позитивний ковенант являє собою угоду у формі договору, згідно з яким одна зі сторін зобов'язується перед ін¬шою стороною виконати певні дії. При цьому такі дії необов'язково повинні бути спрямовані на отримання вигоди іншою стороною. Умови позитивних ковенантів ніколи не обмежують ви¬конання прав, не пов'язаних безпосе¬редньо з виконанням ковенанта. Вони встановлюють додаткові обов'язки чи дії, які має виконати особа, яка дала обіцянку по ковенанту. Як правило, дія позитивного ковенанта припи¬няється в момент його виконання. Негативний ковенант - це угода у формі договору, згідно з яким одна зі сторін зобов'язується утримуватися від певних дій.

Окрім загального поділу ковенантів на позитивні і негативні, важливим є виокремлення з кожного з зазна¬чених видів фінансових і нефінансо¬вих ковенантів. Дана класифікація дозволяє більш чітко структурувати ризики і відповідальність сторін учасників фінансових відносин, що підвищує якість не тільки фінансо¬вого інжинірингу, але якість самих фінансових відносин. Наступною кла¬сифікаційною ознакою є наявність або відсутність фінансових показників в ковенантах. Слід зазначити, що дана класифікаційна ознака може бути застосована лише до фінансових ко-венантів, які є складовою частиною ковенантів. Дане виокремлення доз¬волило поглибити дослідження, скон¬центрувавши подальшу увагу саме на фінансових ковенантах.

Доцільно надати визначення фі¬нансовим ковенантам. Так, під фінан¬совими ковенантами в даному дослі¬дженні розуміється угода або пункт у договорі, що регулюють фінансові відносини між сторонами (кредито¬ром і позичальником; емітентом та інвестором; та ін.) з метою розподілу фінансово-кредитного ризику шляхом характеристики фінансового стану емітента чи позичальника через фі¬нансові показники.

Доцільно зазначити, що слід відріз¬няти фінансові ковенанти від фінансо¬вих коефіцієнтів, оскільки фінансові ковенанти можуть ґрунтуватися на фінансових коефіцієнтах, але самі фінансові коефіцієнти не є ковенан-тами. Основні фінансові ковенанти, що ґрунтуються на фінансових кое¬фіцієнтах наведені в табл. 1.

Як вже зазначалося, найбільш по¬ширено використання ковенантів в процесі кредитування корпоративних клієнтів. Аналіз низки кредитних договорів дозволив виділити серед позитивних ковенантів наступні най¬більш розповсюджені інформаційні ковенанти:

S надання достовірних і точних даних про фінансовий стан підприєм-ства-позичальника;

S надання фінансової звітності, що перевірена аудитором, протягом встановленого строку після закінчен¬ня звітного періоду;

S надання інформації про будь-яке невиконання зобов'язань;

S надання інформації про про¬строчення дебіторської та/або креди¬торської заборгованості;

S надання інформації про про¬даж, надання в оренду, передачу як заставу майна на визначену суму;

S надання офіційного підтвер¬дження відсутності події дефолту або настання дефолту;

S надання інформації про зміни в органах правління боржника та його установчих документах.

Серед негативних доцільно виді¬лити заборонні та обмежувальні ко-венанти. Заборонні ковенанти згідно з вітчизняною та зарубіжною прак¬тикою можуть характеризуватися наступними позиціями:

S заборона на заставу своїх ак¬тивів або дочірніх компаній, що при¬зводить до появи кредиторів, які ма¬тимуть пріоритет перед первинними кредиторами у випадку банкрутства позичальника;

S заборона на розпорядження активами з передбаченням критеріїв допустимих угод;

S заборона або обмеження на виплати (виплата дивідендів, викуп акцій), що може призвести до дека-піталізації боржника;

S заборона на реорганізацію, що може мати суттєві несприятливі на¬слідки на діяльність позичальника, та ліквідацію;

S заборона на зміну основного виду діяльності (підтримання в силі дозволів і ліцензій на ведення певної діяльності);

S заборона на укладання угод з афілійованими особами;

S заборона на зменшення статут¬ного капіталу.

Обмежувальні ковенанти, в свою чергу, передбачають:

S встановлення обмежень та ви¬мога на попередню згоду кредиторів на зміну якісного складу керуючих органів компанії-позичальника та передачу в якості застави або продаж майна на визначену суму;

S встановлення обмежень на до¬даткове фінансування;

S встановлення обмежень на по¬гіршення фінансового стану позичаль¬ника, про що свідчить виникнення простроченої заборгованості, прохан¬ня пролонгації строку повернення позики, зменшення розмірів активів тощо.

Зокрема, на практиці застосування ковенантів не завжди приводить до реального зниження рівня кредит¬ного ризику. Пов'язано це з тим, що більшість банків, докладно описуючи у внутрішній документації застосову¬вані процедури оцінки кредитоспро¬можності та роботи із забезпеченням, ніяк не регламентують застосування кредитних ковенантів. В результаті позбавлені методологічної підтримки співробітники банків роблять багато помилок, що не дозволяють відстояти застосування ковенантів в суді або ефективно впливати на поведінку клієнтів.

Шляхом аналізу подібних помилок було виділено вісім основних правил, покликаних зробити застосування ко-венантів ефективним для банків, але при цьому необтяжливим для їхніх клієнтів:

1) Ковенанти повинні підбиратися індивідуально для кожного клієнта і відображати ті ризики, для обмежен¬ня яких вони встановлені.

2) Необхідно, щоб ковенант був прямо вказаний в кредитному дого¬ворі і підписаний клієнтом.

3) Повинен бути вказаний точний строк виконання ковенантів і органі¬зований контроль за їх дотриманням. У рішенні кредитного комітету слід вказувати терміни контролю кожного ковенанта (щомісяця, щокварталу, на певну дату) і відповідальних за це співробітників банку.

4) Критерії, за якими оцінюється ви¬конання ковенанта, повинні бути зрозу¬мілі клієнтові і не допускати двоякого тлумачення. Наприклад, ковенант типу «Капітальні витрати (CAPEX) клієнта, розраховані відповідно до принципів міжнародного фінансового обліку, не можуть перевищувати певну величи¬ну» обов'язково викличе протиріччя, оскільки капітальні витрати - не бух¬галтерський термін і його визначення в МСФЗ немає.

5) Обов'язкова наявність штрафних санкцій за невиконання ковенантів. їх метою є стимулювання клієнта до як¬найшвидшого виконання прийнятих зобов'язань, а не покарання несум¬лінного позичальника або отримання таким чином додаткових доходів.

6) Ковенанти слід формулювати таким чином, щоб у банку була мож¬ливість відстояти його в суді і довести свої права на застосування штрафних санкцій.

7) Ковенантів не повинно бути ба¬гато. Немає сенсу обмежувати клієнта безліччю різноманітних ковенантів, досить використовувати кілька най¬більш важливих для даного ліміту. Складні і комплексні показники не приносять великої користі, але вима¬гають значних витрат часу і ресурсів на їх перевірку.

8) Не слід покладати надмірно великі надії на ковенанти. Вони не зможуть уберегти банк від кредит¬них шахраїв або зробити з «пога¬ного» позичальника «хорошого». Основне призначення ковенантів - переконати клієнта не вчиняти дії, які при реалізації негативних сценаріїв можуть призвести до його дефолту (утримуватися від агресив¬них стратегій зростання, підтриму¬вати помірне боргове навантаження тощо). Тому їх застосування слід розцінювати як спосіб зробити «сум¬лінного» (тобто того, що відповідає вимогам кредитної політики банку) клієнта ще сумліннішим і відпові-дальнішим, а не як обґрунтування для видачі позик клієнту з сумнів¬ною кредитоспроможністю та під сумнівне забезпечення.

Для ефективного контролю за додержанням позичальниками ко-венантних вимог, банк повинен мати сучасну інформаційну систему управління кредитним портфелем. Ці системи являють собою свого роду ризик-портали, які широко вико¬ристовуються у світовій банківській практиці. Ризик-портал - це система, що складається з централізованої бази даних, системи управління нею та низкою інших програмних про¬дуктів, призначених для управління ризиками банку, пов'язаними, в пер¬шу чергу, з його позичальниками. Кредитні спеціалісти мають доступ до цієї системи, в якій зберігається інформація щодо статусу кредиту, якості його обслуговування, міститься уся необхідна документація для ана¬лізу дотримання ковенантних вимог. Періодично ця база позичальників оновлюється кредитними спеціаліста¬ми, доповнюється всіма необхідними документами.

Система має інтерактивний інтер¬фейс, який в переважній більшості банків реалізується в браузерних формах, хоча досить поширеними у використанні, але менш гнучкими, є Windows-форми. Найбільш поши¬реною СУБД є Microsoft SQL Server, який використовується в комплексі з Microsoft SharePoint та іншими про¬грамними продуктами.

Ризик-портал доповнюється систе¬мою раннього попередження та реа¬гування, яка забезпечує здійснення моніторингу кількісних та якісних показників кожного з позичальників, а також передбачає систему оповіщення про факти виявлення недотримання ковенантів певним позичальником. Навпроти певного кількісного або якіс¬ного показника підтягується прапорець відповідного кольору, що відповідно символізує ступінь тривоги по окремо¬му позичальнику. Після оповіщення відповідальний кредитний спеціаліст інформує керівництво про факти пору¬шення ковенантів та узгоджує подаль¬ші рішення стосовно позичальника.

При чому, як правило, банк са¬мостійно розроблює такі програмні продукти, однак може залучити і сторонні організації для цього.

В рамках формування інституцій-ного середовища функціонування ко-венант на макрорівні внесені наступні пропозиції:

S Законодавчо закріпити поняття «ковенант» та «фінансовий ковенант», що дозволить включити в фінансові відносини інновації фінансових інстру¬ментів;

S Законодавчо закріпити описи методів практичного застосування ко-венантів;

S Закріпити норми в судовій правовій системі для захисту прав та інтересів контрагентів у разі порушен¬ня ковенантів;

S Закріпити в законодавстві пев¬ний мінімум фінансових ковенантів для застосування відносно нефінан¬сових позичальників.

Також слід вводити ковенанти у пу¬блічну звітність з метою розширення інформаційної бази по ковенантам, формування статистичних і наукових матеріалів.

Вищевказані нововведення дозво¬лять, по-перше, на законодавчому рівні визнати ковенанти легальним фінансовим інструментом, по-друге, незалежно від зобов'язання, що знахо¬диться в їх основі, дати загальний для всіх ковенантних договорів порядок правового регулювання. Це дозволить поліпшити якість прогнозування ре¬зультатів фінансових відносин.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ефективне управління фінансови¬ми ковенантами надає змогу інвесто¬рам, кредиторам та іншим суб'єктам отримати дієвий інструмент контролю здатності боржників розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Застосу¬вання встановлених критеріїв має стимулювати боржників підтримувати фінансовий стан на високому рівні та своєчасно виконувати всі умови пози¬ки (інших взятих на себе зобов'язань), що зрештою відобразиться на зни¬женні рівня ризику дефолту. Викори¬стання ковенантів має переваги і для самих боржників, а саме: сприятиме підвищенню рівня транспарентності позичальників, покращенню фінан¬сової дисципліни ведення бізнесу, що зможе надати можливість даним ком¬паніям підвищити свою інвестиційну привабливість та розраховувати на зниження вартості залученого капіта¬лу. Подальшого дослідження потребує питання законодавчого визначення механізму запровадження та викори¬стання ковенантів.

[Завантажити PDF версію]