Інвестування пенсійних активів: проблеми державного регулювання
Створення в Україні загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду та системи недержавних пенсійних фондів спричинить додаткове надходження інвестиційних ресурсів на фінансовий ринок. Значна частка активів пенсійних фондів в усьому світі формується у вигляді портфеля цінних паперів. Оскільки сучасний вітчизняний ринок цінних паперів неспроможний внаслідок низької його капіталізації ефективно поглинути очікувані грошові потоки, він потребує запровадження нових фінансових інструментів, що не випускаються в Україні, з метою розширення напрямків інвестування пенсійних активів, а також встановлення адекватних регуляторних вимог до інвестиційної діяльності пенсійних фондів, які одночасно враховували б світовий досвід захисту пенсійних накопичень та стан розвитку вітчизняного фінансового ринку.
Аналіз фінансових інструментів, в які інвестуються пенсійні активи
Виходячи з того, що пенсійні фонди належать до найбільш консервативного типу інституційних інвесторів, нові фінансові інструменти, інвестиції в які можуть бути рекомендовані для пенсійних фондів, повинні відповідати досить жорстким вимогам. Такі вимоги випливають з особливостей природи пенсійного фонду як неприбуткового інституту, основною метою якого є здійснення пенсійних виплат його учасникам.
Довгостроковий характер пенсійних накопичень та їх соціальна спрямованість об'єктивно зумовлюють потребу в довгострокових і надійних фінансових продуктах як об'єктах інвестування пенсійних активів, з належним забезпеченням зобов'язань за цими фінансовими інструментами.
Аналіз сучасного стану фінансового ринку України з огляду на прийнятність інвестування пенсійних активів показав:
а) обмеженість наявного кола цінних паперів та інших інструментів, які визначені законодавством і частково задовольняють вимогам пенсійних фондів (облігації внутрішньої державної позики, акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, банківські депозити);
б) можливість випуску окремих фінансових інструментів, які не набули широкого застосування, але могли б розглядатися як об'єкти для інвестицій пенсійних активів (привілейовані акції, облігації місцевих позик);
в) відсутність у чинному законодавстві окремих видів фінансових інструментів, які є традиційними об'єктами інвестування пенсійних коштів в інших країнах (іпотечні цінні папери, конвертовані цінні папери тощо).
Розширення напрямків інвестування пенсійних активів пов'язане з удосконаленням умов випуску існуючих та запровадженням нових видів фінансових інструментів.
Як відомо, основними ознаками інвестиційної привабливості цінних паперів та інших інвестиційних інструментів є висока надійність, дохідність та ліквідність таких інструментів.
Окремі фінансові інструменти відзначаються наявністю, як правило, однієї, рідше – двох, ще рідше – трьох вищевказаних ознак. Для консервативного інвестора, яким є пенсійний фонд, важливим є оптимальне поєднання цих ознак, тобто таке їх співвідношення, яке забезпечує максимальну очікувану дохідність при заданому рівні ризиків або найнижчі ризики при заданій очікуваній дохідності. При цьому до поняття ризику необхідно віднести також і ймовірність втрати ліквідності тими чи іншими інвестиційними інструментами, зокрема ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Федоренко Анатолій
кандидат економічних наук, віце-президент ІК "КІНТО", член ради Асоціації юристів фондового ринку
Леонов Дмитро
к.е.н., професор, Ректор Українського інституту розвитку фондового ринку
Ковальова Наталія
економіст
|
