Теоретичні засади інвестування на ринку цінних паперів



В основі теорії ефективного ринку лежить теорія випадкових блукань, згідно з якою неможливо передбачити наступні кроки або напрями, спираючись на перебіг попередніх подій. Коли термін «випадкові блукання» застосовується до ринку цінних паперів, це означає, що зробити прогноз короткострокових змін цін на акції неможливо. В цьому разі послуги радників щодо інвестицій, прогнозування доходів та складні діаграми руху цін на цінні папери стають просто марними. Теорія випадкових блукань знайшла визнання та розповсюдження серед фінансистів-теоретиків і зневажливо була відкинута фінансистами-практиками: серед більшості з них термін «випадкові блукання», навіть сприймається як непристойність, оскільки в своїх крайніх проявах він означає, що інвестиційний портфель, сформований «всліпу» (тільки на основі інформації фінансової преси), або й невігласом, може виявитися таким же вдалим, як і ретельно підібраний кваліфікованими фінансовими експертами. Фінансовим аналітикам та іншим професійним учасникам ринку цінних паперів не подобається, коли їх порівнюють з невігласами, і вони відповідають на атаки вчених-економістів власними методами аналізу ринку цінних паперів, серед яких найбільш відомі два – фундаментальний та технічний аналізи.

Між табором теоретиків і табором практиків точилася запекла боротьба, під час якої отримувалися величезні доходи і відбувалися величезні втрати, тому доцільно розглянути аргументи всіх сторін, причетних до цієї боротьби.

Доходи від інвестицій – інвестиції або в прості акції, або в діаманти – в тій чи іншій мірі залежать від майбутніх подій. Притягальна сила інвестування криється у грі, успіх якої залежить від здатності передбачати майбутнє. Традиційно професіонали інвестиційного співтовариства для оцінки активів використовували один з двох підходів – теорію «твердого обґрунтування» або теорію «повітряних замків». Мільйони інвесторів отримали доходи або зазнали втрат, використовуючи або ту, або другу з цих теорій. Розуміння обидвох основних підходів необхідне для прийняття осмислених інвестиційних рішень, а також є передумовою захисту себе від серйозних помилок.

Згідно з теорією «твердого обґрунтування» кожний інвестиційний інструмент – чи то проста акція, чи нерухомість – має жорстку прив'язку до так званої внутрішньої вартості, яка може бути визначена через ретельний аналіз поточних умов та майбутніх перспектив. У цьому випадку інвестування стає простою справою, яка полягає у порівнянні поточної ціни якогось активу з його твердо обґрунтованою внутрішньою вартістю.

Вважається, що засновником цієї теорії в тридцяті роки ХХ століття став С. Еліот Гілд [4], а розвиток техніки розрахунків та окремих нюансів проведено в працях Дж.Вільямса [7]. Пізніше значний внесок до подальшого розвитку цього підходу зробив відомий економіст та інвестор, професор Єльського університету І.Фішер [2].

Дж.Вільямс запропонував формулу для визначення внутрішньої вартості акції. Свій підхід він побудував на дивідендному доході. Намагаючись уникнути спрощення, він застосував у цьому процесі метод дисконтування і виходив із того, що внутрішня ціна акції дорівнює теперішній (або дисконтованій) вартості всіх майбутніх дивідендів. Інвесторам радили дисконтувати вартість грошей, що будуть отримані пізніше. Логіка теорії «твердого обґрунтування» ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Дегтярьова Наталія
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org