Міжкраїновий аспект міжнародного інвестування



Світогосподарський розвиток перманентно характеризується інвестиційною асинхронністю, коли на тому чи іншому його етапі в одних країнах акумулюються заощадження, а в інших виникає їх дефіцит.

Дуже складною є і сфера міжнародного перерозподілу інвестиційних ресурсів, в якій взаємодіють і внутрішні і міжнародні інвестиційні джерела. Загалом міжнародні інвестиційні процеси мають складну мотиваційно-функціональну і географічну структури. Однак саме міжнародні інвестиції поєднують національну та інтернаціональну виробничо-інвестиційну діяльність з діяльністю у світовій валютно-фінансовій сфері.

Сучасний стан міжнародного інвестування у регіональному розрізі [1], з одного боку, має досить усталені

тенденції:

· випереджуючі темпи зростання прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ) у порівнянні із темпами зростання світового виробництва і торгівлі. Так, потоки ПЗІ у 2000 р. досягали 1,3 трлн. дол. США;

· збільшення концентрації міжнародних інвестицій в розвинених країнах (3/4 світових інвестиційних потоків). Іноземні інвестиції в ці країни становили у 2000 р. близько 1 трлн.дол.США. Розвинені країни залишаються і основними донорами ПЗІ, зокрема, відтік капіталу з країн Тріади (США, країни Євросоюзу, Японія) до інших країн становить 82% світового обсягу;

· зменшення питомої ваги ПЗІ в країни, що розвиваються. Хоча обсяги ПЗІ до цих країн у 2000 році й збільшились на 240 млрд.дол. США порівняно з попереднім періодом, їх частка становить лише 19% у загальносвітовому обсязі проти 41% у 1994 р. На частку найменш розвинених країн припадає близько 0,3% світових обсягів інвестицій;

· зростання ПЗІ в країни Центральної і Східної Європи до 27 млрд. дол. США при їх відносно незначній частці (2%) у світових інвестиційних потоках.

З іншого боку, все більший вплив на регіональну структуру міжнародного інвестування справляють новітні тенденції глобалізації, насамперед, транснаціональні злиття та поглинання. Загальний обсяг таких операцій у 2000 р. перевищив 720 млрд.дол. США. При цьому на розвинені країни припадало більш 670 млрд.дол.США. Наприклад, придбання у 2000 p. Vodfome AirTouch контрольного пакета акцій Manessmann зробило Німеччину найбільшим реципієнтом ПЗІ Європи. Збільшення ПЗІ в Канаду також обумовлене кількома масштабними злиттями і поглинаннями з компаніями США та Європи.

Злиття та поглинання дозволять транснаціональним компаніям (ТНК) отримати стратегічні активи інших фірм, монополізувати ринки; досягти ефекту синергізму; збільшити розміри ТНК; диверсифікувати ризики; використати нові фінансові можливості; реалізувати особисті інтереси вищого менеджменту тощо.

Тобто, тенденції міжнародного інвестування все більше формуються через відповідну мікромотивацію, насамперед, транснаціональних корпорацій.

Стосовно мотивації західних приватних інвесторів до вкладання капіталів у країни з перехідними економіками, в тому числі в Україну, слід зазначити, що ринки цих країн сприймаються ними не стільки «як ті, що розвиваються» або «зростаючими», скільки «запасними». Так, якщо у інвестиційних взаємовідносинах розвинених країн важливими є усталені параметри політичної і економічної стабільності, зрозумілості «правил гри», транспорентності бізнесу тощо, то при інвестуванні у перехідні економіки існують дещо інші мотиви. Оскільки в цих країнах західний інвестор має досить обмежений, а значить ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Жеваго Костянтин
народний депутат України




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org