КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ПАРАДИГМИ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАІНІ ТА ЄС
Здійснено дослідження розвитку інвестиційних фондів в ЄС та в Україні, факторний аналіз процесів формування моделей регулювання діяльності інвестиційних фондів, порівняльний аналіз основних компонентів нової моделі державного регулювання діяльності інвестиційних фондів в Україні та відповідних норм в законодавстві ЄС, визначено очікувані наслідки запровадження з 2014 року нової редакції Закону України «Про інститути спільного інвестування».
Діяльність інституційних інвесторів є сьогодні невід’ємною складовою сучасних розвинених ринкових економік. Саме присутність інституційних інвесторів є сигналом стабільності еконо-мічного середовища та прийнятного рівня інвестиційних ризиків як в національних економіках так і на світових фінансових ринках. Трансформуючи індивідуальні накопичення та тимчасово вільні фінансові ресурси окремих фізичних та юридичних осіб в інвестиційний капітал, інституційні інвестори формують системні підвалини інвестиційних процесів. При цьому, широкий спектр інвестиційних послуг, які пропонуються інституційними інвесторами при залученні коштів своїх клієнтів дозволяє охопити найширші кола потенційних індивідуальних інвесторів. Проте, вагомий вплив діяльності інституційних інвесторів на соціально-економічні процеси викликає потребу в адекватному її регулюванні та пос-тійному нагляді за цією діяльністю з боку держави з метою забезпечення стабільності як фінансового сектору так і економіки в цілому. Слід зазначити, що в Україні сьогодні не сформовано ані єдиної цілісної державної політики розвитку фінансового сектору національної економіки, ані науково обґрунтованих підходів до формування умов діяльності інституційних інвесторів. Регуляторна база в цьому напрямку визначається фрагментарністю та різним ступенем розгалуженості для інституційних інвесторів різних видів. Як наслідок, потенціал інституційних інвесторів щодо системного формування та використання інвестиційних ресурсів в національній економіці використовується не в повній мірі. В свою чергу, це призводить до недооцінки на рівні держави важливості формування сприятливих умов функціонування інституційних інвесторів.
Слід зазначити, що за обсягами інвестиційних операцій серед інституційних інвесторів (до основних видів яких у світовій та вітчизняній практиці відносять насамперед банки, інвестиційні фонди, пенсійні фонди та страхові компанії) інвестиційні фонди в багатьох розвинених країнах стабільно займають провідні позиції, здебільшого випереджаючи банки та страхові компанії. Діяльність цих інститутів різнобічно досліджували як зарубіжні так і вітчизняні дослідники, зокрема З. Боді, Р. Брейлі, Дж. Гелбрейт, А.Каммел, С. Майерс, Г.Марковіц, Р. Мертон, Дж. Стігліц, Дж. Тобін, Ф. Фабоцці, Дж.Фрідман, Г. Харрісон, У. Шарп, Д.Міловидов, М.Бєлкін, В.Бутузов, Ю.Кваленко, В.Корнєєв, Д.Леонов, С.Льовочкін, О. Мозговий, С.Хоружий, О.Онуфрієнко, О.Жадан, А.Пересада, В.Рудой, Д.Смахтіна, Н.Торо-піна, А Федоренко, А. Шпанко та інші. Проте, євроінтеграційний вектор розвитку України вимагає не тільки...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Дж.Каммел Армін
доктор права, Голова з Правових питань та міжнародних зв’язків Австрійської асоціації компаній з управління інвестиційними фондами (VЦIG), координатор програм Danube University Krems (Австрія)
Леонов Дмитро
к.е.н., професор, Ректор Українського інституту розвитку фондового ринку
|
