РИЗИКИ ТА ВТРАТИ У ТОРГІВЛІ ДЕРИВАТИВАМИ


У статті розглянуто ризики, притаманні торгівлі деривативами та приклади найбільших втрат при роботі на ринку похідних фінансових інструментів. Проаналізовані причини невдач при торгівлі деривативами та сформовано рекомендації щодо використання похідних фінансових інструментів для фінансових та нефінансових корпорацій, інвесторів та регулятивних органів.

Деривативи є інструментами фінансового ринку, мета створення яких передбачала управління ризиком. Починаючи з фінікійців та вавилонян, торговці намагалися залучити гроші та захистити себе, заключаючи договори з поставкою у майбутньому чи беручи гроші у кредит з можливістю уникнення погашення в разі втрати вантажу. Подібна практика існувала і на середньовічних європейських та азіатських ринках. Значного поштовху торгівлі деривативами надав початок використання стандартизованих інструментів на Чиказькій товарній біржі, де фермери та їх контрагенти намагались уникнути негативного впливу коливань ціни на сільськогосподарську продукцію шляхом укладення ф’ючерсних контрактів. Проте справжній розквіт торгівлі деривативами почався у другій половині ХХ століття з відміною золотовалютного стандарту та подальшим зростанням волатильності як на валютних ринках, так і на ринках інших базових активів. Разом з тим, хоча базовою функцією похідних фінансових інструментів є хеджування ризиків, вони стали дуже зручним інструментом для здійснення спекулятивних угод. Це можна пояснити відсутністю необхідності сплачувати повну вартість активу при укладенні контракту, легкістю здійснення коротких продаж та іншими факторами. Деривативам завжди був притаманний високий ризик. Підтвердженням цьому є ряд криз за участі похідних фінансових інструментів вже у Середні віки: можна згадати про ринок тюльпанів у Нідерландах, ситуацію з акціями Компанії південних морів. Початок нещодавньої кризи також пов’язують з широким використанням кредитно-дефолтних свопів.

Особливості функціонування ринку деривативів розглядались у працях зарубіжних та вітчизняних учених, серед яких можна назвати Дж.К. Халла, Р. Колба, М. Рубінштейна, Дж. С. Кокса, Р. Мертона,

М. Шоулза, Р. Блека, Л. Жака,

А.Н. Балабушкіна, А.Н. Буреніна, В.А. Галанова, Л.О. Примостку,

О.М. Сохацьку та інших.

Метою даного дослідження є розгляд ризиків, притаманних торгівлі деривативами та прикладів найбільших втрат, виокремлення їх причин та формування рекомендацій щодо використання похідних фінансових інструментів.

Обсяги торгів деривативами за останні роки показують значне зростання. За даними Банку міжнародних розрахунків на початку 2011 року номінальна сума непогашених зобов’язань по позабіржовим похідним фінансовим інструментам перевищувала 700 трлн. дол. Ця сума є значно більшою, ніж обсяг сукупного ВВП країн світу.

Похідні контракти, укладені на позабіржовому ринку, не є стандартизованими, а їх параметри фіксуються на основі побажань сторін. Вони характеризуються досить високим ризиком порівняно з біржовими деривативами. Це пов’язано з тим, що біржі або розрахунково-клірингові організації розробляють досить складну систему гарантування виконання угод. Зазвичай вона передбачає внесення початкової маржі, щоденну переоцінку контрактів з відповідним перерахуванням коштів, моніторинг позицій учасників торгів, перевірку фінансового стану клірингових членів, формування грошових фондів на випадок дефолту контрагента тощо. Це дозволяє швидко ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Парандій Олег
асистент кафедри Фінансові ринки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org