Корпоративні облігації – інструмент залучення інвестицій на фондовому ринку

Українські підприємства зараз працюють на основних фондах, знос яких становить до 80%. Найчастіше використовується старе обладнання, через що діяльність підприємств є енергоємною, працемістською та матеріаломістською. Складність проблеми полягає в її всеохоплюючому характері й заторкує підприємства всіх сфер економіки.

Значна частина основних фондів підприємств металургійного комплексу України сформована ще в роки радянської індустріалізації. За підрахунками ОЕСР [1], на тонну продукції вітчизняних підприємств чорної металургії зазвичай витрачається 19,5 людино-години, тоді як в інших країнах – членах ОЕСР – до 4,1. Підтвердженням того є показники діяльності підприємств цієї галузі в Україні у співставленні з іншими країнами. Якщо виробіток металургійних підприємств у нашій країні становить 43 тонни на людину на рік, то в Німеччині – 360, в Японії – 556, у Бразилії – 263, у Південній Кореї – 549, у Франції – 476 тонн [2]. Це можна пояснити, з нашої точки зору, двома основними причинами:

– по-перше, різким падінням виробництва після розпаду Радянського Союзу, який не компенсувався значним скороченням робочої сили;

– по-друге, застосуванням застарілих технологій та відсутністю інвестицій для їх оновлення.

На сьогодні 55% сталі в нашій країні виробляється на основі найпримітивнішої та енергоємної технології у мартенівських печах. Через це енергоємність її виробництва у 2 – 3 рази вища, ніж в інших країнах ОЕСР. На додаток, українські сталеплавильні заводи працюють із гіршими екологічними показниками. Через низький рівень фінансування та підсилення конкуренції екологічне вдосконалення існуючих та резервних потужностей сталі, що потребують додаткових капіталовкладень, в Україні припинилося. За даними Міністерства економіки, з 1992 по 1997 рік на модернізацію виробничих потужностей в Україні було витрачено приблизно 1,8 мільярда доларів США, проте обсяг інвестицій був занадто малим. У той же час експерти оцінюють необхідний щорічний обсяг фінансування реструктуризації цього сектору економіки в розмірі від 2 до 2,5 мільярда доларів США [3].

В інших галузях економіки проблема старіння основних фондів та ефективності їх використання стоїть так само гостро, а в деяких – навіть набагато гостріше. Вирішити її можна тільки спільними зусиллями держави і кожного окремого суб'єкта господарювання.

Перш за все потрібні додаткові джерела фінансових ресурсів для оновлення основних фондів, модернізації та реконструкції виробництва, застосування нових технологій. Світовій практиці відомі способи розширення фінансової бази підприємств завдяки позичкових коштів: одержання кредитів, випуск облігацій, застосування лізингових схем та т.ін. Для українських підприємств традиційною формою залучення коштів залишилися лише банківські кредити. Облігаційна форма залучення додаткових ресурсів ними тільки опановується. Наскільки активно будуть використовуватися корпоративні облігації для вирішення проблем оновлення основних виробничих фондів та розширення виробництва, залежить від ...

[Завантажити PDF версію]