Значення гіпотези ефективного ринку
Протягом останніх майже сорока років теорія ефективного фінансового ринку залишається наріжним каменем кількісної теорії ринку капіталів. Разом із тим немає концепції, яка отримала б таку широку перевірку і мала так обмаль довіри до себе, як ця теорія [1]. У першому номері цього видання були наведені докази існування різних форм ефективного ринку, що використовуються прибічниками теорії ефективного ринку [8]. В даній статті розглядається значення гіпотези ефективного ринку для проведення аналізу цінних паперів та обгрунтування відповідної стратегії для тих інвесторів, котрі бажають скористатися цією теорією.
Слід наголосити, що значення теорії ефективного фінансового ринку полягає не в тому, як це може видатися на перший погляд, що на ринку цінних паперів є неможливою високоефективна діяльність (отримання надприбутків), а в тому, що постійна високоефективна діяльність при даному рівні ризику може бути надзвичайно рідко. Для тих, хто визнає гіпотезу ефективного фінансового ринку в цілому або частково вірною, проведення аналізу цінних паперів або управління портфелем має інше значення, ніж для тих, хто не вважає гіпо-тезу правильною.
Прибічники теорії ефективного ринку вважають, як це не парадоксально, що для підтвердження гіпотези ефективного ринку потрібно, щоб більшість учасників ринку не вірили в неї. Вони стверджують, що ринкові ціни тільки тоді будуть відбивати всю інформацію про цінні папери, коли частина учасників ринку намагатиметься заробити додаткові доходи, проводячи для цього величезну роботу щодо пошуку максимально вичерпної інформації про емітентів. Ці учасники ринку цінних паперів професійно і швидко аналізують інформацію, що надходить, і також швидко діють, бажаючи отримати додаткові доходи. Якби ці зусилля не здійснювалися професійними учасниками ринку, то його ефективність різко знизилася б [6].
Звертаючи увагу на наявність такого парадоксу, прибічники теорії ефективного ринку вважають його таким, що не дуже відрізняється від парадоксу всіх ефективно функціонуючих ринків. Останнє вони підтверджують тим, що підприємці продовжують конкурувати на ринках. Хоча процес конкуренції сам по собі може знизити ставку дохідності до нуля, інвестори також продовжують конкурувати для досягнення найвищого рівня доходів. При цьому вірогідність постійного знаходження на самій вершині доволі мала, але нагорода за успіх може бути надзвичайно великою, тому учасники ринку вважають цю гру вартою того, щоб перемогти в ній, хоча вона може бути й не варта того, щоб в неї грати.
Майже всі інвестори та фінансові інститути, що діють на сучасних ринках, провадять аналіз цінних паперів. Непрофесійні учасники ринку цінних паперів – індивідуальні інвестори – зазвичай здійснюють купівлю-продаж цінних паперів на основі консультацій із фінансовими посередниками, ретельного вивчення фінансових розділів преси та річних звітів. Інституційні інвестори більш професійні у своїх діях. Вони залучають дані багатьох аналітиків цінних паперів, чиї повноваження достатні для того, щоб мати право членства у різноманітних спілках фінансових аналітиків. Незважаючи на те, що непрофесійні учасники ринку цінних паперів та професійні аналітики користуються різними підходами, вони мають однакову мету: виявлення недооцінених та переоцінених цінних паперів. Аналітики намагаються оцінити коливання негативної та позитивної різниці між поточною ринковою ціною цінних паперів та ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ТЕОРІЯ
Дегтярьова Наталія
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ
|
