Трансмісійний механізм фінансування бюджетного дефіциту
Трансмісійний механізм фінансування дефіциту бюджету залежно від джерел покриття може по-різному впливати на монетарні показники в цілому та на темп інфляції загалом. У статті порушується проблематика залежності інфляції від джерел покриття дефіциту бюджету, встановлюються функціональні зв’язки між цими економічними явищами.
Підходи до питання фінансування бюджетного дефіциту іноді розділяють фінансову науку на прихильників емісійного та неемісійного джерел його покриття. Кожен із цих підходів має своє науково-економічне обґрунтування, що спирається на світовий фінансовий досвід, макроекономічні й фінансові розрахунки та фінансово-економічну теорію.
Еволюція підходів до фінансування дефіциту бюджету пройшла довгий шлях від тривіального друку грошей на покриття дефіциту до диверсифікованих внутрішніх та зовнішніх позик із різночасовим узгодженням їх погашення. Варто зазначити, що навіть примітивне друкування грошей на покриття дефіциту використовується і сьогодні в ряді країн світу. Деякі, навіть високорозвинені країни з ринковою економікою у певних умовах поєднують емісійні та неемісійні джерела покриття дефіциту, якщо таке поєднання є економічно обґрунтованим та не завдає руйнівної шкоди розвитку економіки країни.
В історії державних фінансів є приклади не тільки неефективного емісійного фінансування бюджетного дефіциту, але й раціональних, прорахованих рішень застосування емісії з метою його покриття. Так, Японія і такі країни Західної Європи як Німеччина та Франція досить часто фінансово-економічними заходами в регулюванні економіки досягали дефляції.
Прикладом довготривалої дефляції (з 1990-х років по 2006 роки – від 0,1 % до 2 % від ВВП) є японська економіка, яка не могла уникнути цього економічного явища навіть систематичним зниженням відсоткових ставок свого Центрального банку впродовж майже двох десятиліть. Дефіцит бюджету за таких умов був хронічним. Прийнятним виходом для уряду Японії було активне емісійне фінансування дефіциту, яке досить ефективно сприяло стимулюванню виробництва. Такі заходи носили оздоровчий характер для японської економіки, адже у 1980-ті роки вартість активів (фінансових інструментів та нерухомого майна) була значно переоцінена ринком, що призвело до завищення цін на активи загалом. Упродовж наступного десятиліття ринок корегував ціни завдяки механізму попиту та пропозиції на активи – попит спадав, що призводило до зниження цін в економіці в цілому [1].
Дефляція в Німеччині в 2001 – 2003 роках також була викликана корегуванням ринком активів, переоціненої вартості на них, що призвело до спаду ВВП з 3,0 % в 2000 році до 0,6 % у 2001 [2]. Це, в свою чергу, викликало збільшення бюджетного дефіциту, адже при падаючих цінах наповнення бюджету зменшувалося та план по доходах не виконувався. А з іншого боку, ця ситуація мала позитивний ефект, бо дозволяла використовувати емісію грошей як звичайне джерело фінансування дефіциту бюджету.
Емісійні джерела фінансування – це такі фінансові ресурси, які були шляхом емісії (випуск нових грошових знаків) випущені в грошовий обіг на покриття дефіциту бюджету, що безпосередньо впливає на монетарні показники країни (маса грошей в обігу), збільшуючи їх. Кількість додатково випущених грошей прямо впливає ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ
Биков Дмитро
аспірант кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
|
