ФАКТОРИ ФІНАНСОВОЇ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІНЧОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КРИЗИ


Притаманні сучасному глобальному розвитку нерівномірність, асинхронність та диспропорційність обумовлюються і акселеруються циклічними кризовими явищами і процесами, що знаходяться в центрі дослідницької уваги вчених-економістів. Аналіз природи і механізмів зародження та поширення засобів нейтралізації і подолання наслідків економічних криз, у першу чергу – фінансових (банківських, фондових, валютних, боргових, структурних, системних) проводиться переважно у межах глобалізаційної парадигми [1, 5]. Безпрецедентний масштаб і динаміка руйнівних впливів на національні економіки сучасної фінансової кризи обумовили чисельні наукові публікації у спеціальній періодичній літературі, де генеруються оригінальні економічні ідеї і обґрунтовуються не тривіальні висновки.

Метою статті є виявлення та оцінка факторів фінансової дестабілізації економічного розвитку України у контексті глобальних кризових викликів. Досліджуються внутрішні суперечності і структурні дисбаланси, які упродовж останніх років набувають усе більш очевидних системних деструктивних рис.

Структурні фінансові дисбаланси

Як показує реальна динаміка ключових макроекономічних показників, фінансова дестабілізація в Україні була обумовлена дією ряду внутрішніх факторів структурного плану.

По-перше, це довготривале відставання темпів приросту ВВП від зростання доходів населення. Так, у 2003–2007 рр. номінальні доходи громадян країни зросли в 4,2 раза, реальні – в 2,1 раза, тоді як реальний ВВП – лише в 1,4 раза. Випереджальне зростання обсягів споживання порівняно з обсягами нагромадження капіталу обумовило необхідність покриття надлишку внутрішнього платоспроможного попиту за рахунок випереджального зростання імпорту, що призвело до погіршення сальдо зовнішньої торгівлі України (у 2008 р. – понад 18,5 млрд дол.США).

По-друге, переважно з політичних причин спостерігалось наростання розриву між обсягами споживчих та капітальних витрат у структурі державного бюджету країни [6]. Так, ще з 2004 р. кошти державного бюджету дедалі більшою мірою перерозподілялись на користь споживання, а не для модер-нізації та інвестицій у реальний сектор економіки. У 2005 р. виконання соціальних програм в Україні вже вимагало суттєвих дотацій Пенсійному фонду, що спричинило зростання податкового навантаження на підприємницький сектор та сповільнення темпів економічного зростання. У 2006-2008 рр. у державі продовжували нарощуватись соціальні витрати через підвищення рівня мінімальної заробітної плати, зростання бюджетних видатків на фінансування соціальних програм і трансферів для соціальної сфери. При зниженні частки капітальних видатків (до 6% у першій половині 2008 р.) на фоні майже 50 %-го тіньового сектору національної економіки фіскальна по-літика держави почала відігравати гальмівну роль щодо інвестиційних процесів.

По-третє, поглиблювалась нерівномірність нагромадження ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Лук’яненко Ольга
к.е.н., доцент.

Єна Ігор
асистент кафедри міжнародного менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org