Облігаційні позики: залучення фінансових ресурсів підприємствами



В умовах трансформаційної економіки зростає попит на позичковий капітал. Банківські кредити не завжди прийнятні для суб'єктів господарської діяльності. Альтернативним джерелом інвестицій підприємства може стати залучення фінансових ресурсів шляхом облігаційних позик, однак механізм їх випуску та обороту в Україні не відповідає вимогам економіки, що розвивається.

Під час розробки концепції формування облігаційної форми залучення ресурсів підприємствами вважаємо за потрібне рекомендувати таке:

• ознайомитися з досвідом зарубіжних країн із формування механізму залучення фінансових ресурсів підприємствами шляхом облігаційних позик;

• застосовувати системний підхід до оцінки дії факторів, що визначають можливість використання облігаційної форми запозичення коштів;

• розробити нові й вдосконалювати чинні законодавчі акти.

До випуску облігацій найчастіше вдаються крупні компанії та фірми, що діють в умовах інформаційної прозорості та залучають великий обсяг фінансування, враховуючи, що затрати з випуску облігацій скорочуються із збільшенням обсягу позики. Кожна країна має деяку мінімальну величину, що робить випуск облігацій рентабельним. Так для Америки вона складає приблизно 50 млн. дол., для Перу – 5 млн. дол. [1]. За нашими підрахунками, в Україні зараз випуск облігацій стає рентабельним при розмірі запозичення від 1–2 млн. грн. Випуски єврооблігацій здійснюються зазвичай на суму не меншу як 100 млн. дол.

До розміщення облігацій звичайно вдаються фірми, які мають сталий бізнес, гарну репутацію.

Розміщення облігацій передбачає розкриття великого обсягу інформації для всіх зацікавлених осіб, навіть конкурентів. Якщо ж компанія не зацікавлена у такому розголосі інформації, вона швидше вдасться до одержання банківського кредиту.

Правильний вибір строку облігацій може суттєво вплинути на кінцеву вартість позичкових коштів. Фірма може спробувати випускати короткострокові облігації і тим самим знизити проценти за облігаціями, оскільки дохідність короткострокових облігацій нижча. Однак така стратегія тягне за собою адміністративні видатки з періодичного випуску нових цінних паперів і пов'язана з ризиком того, що у разі зміни процентних ставок фірмі доведеться розміщувати облігації під непомірно високий процент. У свою чергу випуск довгострокових облігацій може поставити фірму у ситуацію, коли вона не матиме інвестиційних проектів, що дозволяли б окупити позичкові кошти.

Однозначних рекомендацій щодо оптимального строку боргового фінансування не існує. На це рішення впливає кілька факторів, серед яких найважливіші:

Часова структура процентних ставок. Чим більший розрив у рівні дохідності між довгостроковими та короткостроковими облігаціями, тим більше підстав для підприємства надати перевагу випуску короткострокових облігацій.

Кредитний рейтинг фірми. Є підстави стверджувати, що фірми з низьким кредитним рейтингом менше використовують як короткострокове, так і довгострокове фінансування, орієнтуючись здебільше на короткі строки. Причина: інвестори часто вимагають надто високу процентну ставку при розміщенні довгострокових облігацій низьконадійних фірм. А крім того, ці фірми можуть зазнати суттєвих витрат при рефінансуванні короткострокових облігацій.

Розмір фірми. Як уже зазначалося, зі зростанням обсягу емісії витрати на її розміщення у процентах від обсягу емісії скорочуються. Це робить стратегію короткострокових запозичень з наступним рефінансуванням більш вигідною для великих фірм, які розміщують крупні обсяги облігацій.

Перспективи розвитку фірми. Фірми, які мають перспективи розвитку ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

Дмитренко Іван
студент V курсу Донецького національного університету




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org