Саморегулівні організації на фондовому ринку
Наприкінці 80-х років ХХ ст. економіка СРСР набула всіх ознак кризового стану: держава монополізувала всю сферу фінансової діяльності, мобілізовувала всі можливі джерела надходжень для реалізації великих і не завжди доцільних проектів. У результаті непомірного розвитку виробництва засобів виробництва ? ВНП за своєю натуральною структурою були непридатними для споживання, а більша частка коштів поглиналася військово-промисловим комплексом. Обсяг і структура виробництва не відповідали необхідним потребам населення. Отже перехід до нових методів господарювання був об'єктивною необхідністю.
Ринкова економіка, якою опановує зараз Україна, виявилася більш здатною точно оцінювати та ефективно розподіляти суспільні ресурси і, відповідно, впливати на організацію виробництва.
У будь-якій економіці (ринковій чи адміністративно-командній) на одному полюсі виникає надлишок грошових накопичень, а на іншому - існує потреба залучення додаткових грошових коштів для інвестування. Своєрідним містком між ними має бути фінансовий ринок, на якому здійснюється увесь комплекс операцій з руху капіталу, починаючи від емісії фондових цінностей до переходу їх від інвесторів до емітентів, а також зміна власників цих цінностей шляхом проведення відповідних торговельних операцій. Основною ланкою на цьому ринку, яка має підтримувати зв'язок між інвесторами та емітентами, є сукупність інституцій фінансових посередників. Відомо, що фінансовий ринок є ринком, проведення операцій на якому супроводжується підвищеними ризиком фінансових ресурсів. Для зменшення такого ризику і, відповідно, збільшення надійності діяльності фінансових посередників держава взяла на себе регулятивні функції в управлінській області.
Сьогоднішній стан регулювання світових ринків капіталу, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, з іншого - залежить від напрямів розвитку фондових ринків. Тому регулювання останніх і посідає особливе місце в системі сучасних економічних процесів, зміни на світових ринках цінних паперів відбуваються надзвичайно швидко і потребують адекватного реагування з боку регулюючих структур.
Подіями лише останніх кількох років стали:
- азійська фінансова криза, яка поширилася на більшість фондових ринків світу, особливо вплинувши на Росію;
- активізація торгівля через світову мережу Internet;
- поступовий відхід від "паркетної" торгівлі на фондових біржах;
- перші дефолти за єврооблігаціями;
- зміна позиції Міжнародного валютного фонду щодо сплати державами, які потрапили у важкий фінансовий стан, боргів приватним інвесторам, зокрема за єврооблігаціями;
- визнання необхідності жорсткішого регулювання міжнародного руху капіталів.
Зважаючи на процеси, що відбуваються у світовій економіці, відповідним чином змінюються і напрями, форми та засоби регулювання фондового ринку як на державному, так і на міжнародному рівнях.
Правове впорядкування відносин на фінансовому ринку практично в усіх країнах здійснюється за допомогою трьох типів правових норм і принципів, а саме: міжнародно-правових, національних державно-правових та інституційно-правових. Для міжнародно-правового регулювання характерним є те, що воно, як правило, здійснюється на підставі публічних міжнародно-правових договорів, угод, конвенцій. Національне державно-правове регулювання здійснюється на території держави шляхом реалізації повноважень влади. Такі повноваження визначаються відповідними нормативними державними актами, які регламентують повноваження, права та обов'язки тих чи інших державних органів. Держава реалізує свої повноваження опосередковано через відповідні державні органи, які видають нормативні акти у межах своєї компетенції. Інституціонально-правове регулювання здійснюється ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ІНФРАСТРУКТУРА
Ганієв Артур
заступник голови правління ЗАТ Холдингова компанія "Укргазгруп"
|
