Ліквідація недержавних пенсійних фондів в Україні: проблемні питання



Формування недержавного накопичувального рівня вітчизняної пенсійної системи почалося з прийняттям у 2003 році Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [1], а з березня 2005 року до недержавних пенсійних фондів, створених згідно з прийнятим Законом, почали надходити перші пенсійні внески.

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (надалі – Держфінпослуг) [2], на кінець 2006 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 79 недержавних пенсійних фондів. Загальна сума активів, сформованих пенсійними фондами, станом на початок 2007 року становила 137, 4 млн. грн., а загальна кількість учасників недержавних пенсійних фондів за укладеними контрактами становила понад 193 тисячі фізичних осіб. Вітчизняні дослідники [3, с.45-46] зазначають, що хоча абсолютні показники розвитку вітчизняних недержавних пенсійних фондів є ще досить незначними, темпи їхнього зростання є порівнянними з темпами розвитку подібних фінансових інститутів у країнах Центральної й Східної Європи. При цьому, по мірі зростання обсягів пенсійних активів та охоплення системою недержавних пенсійних фондів все більшої частки населення, на думку дослідників, на перший план виходить завдання забезпечення стабільності функціонування недержавного рівня пенсійної системи, оскільки можливі проблеми функціонування системи недержавних пенсійних фондів можуть стати чинником дестабілізації як пенсійної системи країни в цілому, так і руйнівним чинником для ринку капіталу та інвестиційних процесів в економіці країни. Разом з тим зазначається, що, з одного боку, головні питання створення та провадження діяльності недержавними пенсійними фондами в Україні можна вважати нормативно забезпеченими на достатньому рівні, з другого – питання нормативного забезпечення процедур ліквідації (припинення) та реорганізації недержавних пенсійних фондів, а також заходів щодо уникнення ризиків в таких випадках у вітчизняній спеціальній літературі та актах законодавства розглянуті недостатньо.

Дослідження питань припинення діяльності недержавних пенсійних фондів як в світовій практиці, так і на ринку фінансових послуг України в спеціальній економічній науковій літературі сьогодні обмежено роботами лише декількох дослідників (зокрема, слід відмітити роботи Д.Леонова, В.Січевлюка, А.Нечай) [3,4].

Практичним завданням цієї статті є аналіз існуючих положень вітчизняного законодавства щодо вирішення соціально-економічних завдань під час проведення процедури ліквідації недержавних пенсійних фондів з метою формування підґрунтя для розробки рекомендацій з розвитку державного регулювання діяльності подібних фінансових інститутів в Україні.

Нормативне врегулювання проведення припинення недержавного пенсійного фонду (надалі – НПФ) без правонаступництва, тобто шляхом ліквідації, є дуже важливим, виходячи з того, що воно безпосередньо торкається майнових інтересів учасників НПФ, а тому некоректне проведення ліквідації може призвести до зменшення розмірів пенсійних накопичень.

Процедура ліквідації НПФ регламентується Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Леонов Дмитро
к.е.н., професор, Ректор Українського інституту розвитку фондового ринку

Січевлюк Володимир
к.ю.н.




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org