СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ



Як відомо, інтелектуальний капітал – категорія нова, виділення якої стало можливим лише з появою постіндустріального суспільства та економіки, що базуються на знаннях, інтелекті, інноваціях і т. ін. Звісно, лише невелику кількість країн можна сьогодні назвати «постіндустріальними», але суспільно-економічні процеси характерні для найрозвинутіших країн світу, є своєрідним дороговказом не лише у розумінні напряму розвитку інтелектуального капіталу зокрема, а, як показує досвід, економіки і суспільства в цілому. Тому виникає необхідність аналізу динаміки та перспективних напрямів розвитку інтелектуального капіталу в розвинених країнах.

Постановка завдання. Дослідженням цих питань займається досить широке коло науковців як за кордоном, так і в Україні, серед яких можемо виділити Д. Андрессена, К. Стама, Д. Амідона, Н. Бонтіса, Л. Едвінсона, М. Мелоуна, Г. Роса, Т. Стюарта, К. Свейбі, В. Іноземцева, А. Гальчинського, В. Гєйця, А. Чухна та інших. Але у той же час суспільно-економічні процеси швидко розвиваються, змінюються та набувають нових форм під впливом інтелектуалізації праці, виробничих відносин, безпосереднього проникнення інтелектуального капіталу до кожного робітника, науковця чи навіть безробітного. Увесь цей комплекс суперечностей вимагає від учених систематизації, узагальнення та аналізу даних явищ, що ми і ставимо собі на меті в цій статті.

Результати. Як показує досвід, у процесі господарювання розвиток інтелектуального капіталу сприяє при вмілій державній політиці утриманню стійких економічних показників, конкурентоспроможності підприємств та секторів економік і т. ін.

Фахівці розрахували, що у 2002 р. інвестиції у знання в окремих країнах ОЕСР становили майже 9% ВВП, частка витрат на науку, зокрема, коливалась від 1,8 до 6,8% ВВП [1, с. 42]. Протягом 1994 – 2002 років спостерігалася позитивна динаміка зростання інвестицій у знання, у той час коли інвестування в устаткування та обладнання сповільнилось (рис. 1 та 2) [1, с. 43]. Таким чином, стимулювання розвитку інтелектуальних ресурсів є дієвим механізмом впливу на економічний розвиток.

Важливим сектором інвестицій у знання є фінансування науки. За даними Світового банку, 85% сукупних світових інвестицій в науку здійснюють країни – члени ОЕСР, 11% – Індія, Китай, Бразилія, технологічно розвинуті країни Східної Азії і лише 4% – інші країни, у тому числі й Україна [1, с. 44].

Стабільно високою можна назвати матеріально-технічну оснащеність науки у розвинутих країнах. Ю. Гончаров та А. Касич стверджують, що фондоозброєність праці ученого у США практично не поступається фондоозброєності праці робітника в промисловості, майже усі робочі місця учених і конструкторів автоматизовано, при чому, їхні персональні комп’ютери мають прямий вихід на централізовані банки даних. Важливим показником інформаційності економіки є кількість комп’ютерів, що використовується у країні. Так, за цим показником першість тримають також розвинуті країни (див. табл. 1). Як бачимо ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Гава Юрій
аспірант економічного факультету кафедри економічної теорії, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org