Регіональні структурні побудови в управлінській практиці міжнародних компаній
Більшість провідних міжнародних компаній в доповнення або навіть замість єдиної глобальної системи чи стратегічної конфігурації активно використовують регіональні структурні побудови. У статті представлені основні типи таких побудов, а також аналізуються підходи щодо оцінки доцільності використання регіональних штаб-квартир.
Вступ. Роботи Д. Міллера, П. Фрізена і Г. Мінтцберга [1], Р. Саймонса [2], Р. Мартіна [3], П. Гхемавата [4], а також Дж. Пфеффера і Р. Саттона [5] демонструють важливість проблеми оптимального проектування структури міжнародних компаній. При цьому серйозним завданням є облік регіонального характеру діяльності багатьох з них.
Постановка завдання. Конкурентні переваги багатьох міжнародних компаній лежать у площині ефективного організаційного дизайну, що дозволяє, з одного боку, використовувати унікальність таких бізнес-моделей, а з другого – забезпечити зрозумілий і збалансований розподіл повноважень і відповідальності менеджерів ринкових і операційних підрозділів. При цьому поряд з використанням глобальної стратегічної конфігурації, відповідаючи на виклики регіоналізації міжнародного бізнесу, компанії повинні паралельно досліджувати організаційні варіанти керування і координації діяльності усередині регіонів. Метою даної статті є виявлення і систематизація основних варіантів регіональних структурних побудов міжнародних компаній, а також аналіз доцільності використання регіональних штаб-квартир.
Результати. Прагнення забезпечити унікальність своїх стратегій і бізнес-моделей кращі міжнародні компанії вміло сполучають з дисципліною і простотою організаційного дизайну [6]. Так багато ТНК використовують лише кілька базових конфігурацій (архетипів) – низьких витрат, локальної цінності, глобального стандарту досконалості, персоніфікованого сервісу й експертного знання [7]. Однак паралельно з цим, як показують дослідження, активне застосування знаходять і регіональні структурні побудови на додаток, а в деяких випадках навіть замість єдиної глобальної моделі чи стратегічної конфігурації.
Так, спадкоємець Дж. Уелча на посаді керівника General Electric Дж. Іммельт підкреслює, що створення регіональних команд є ключовою ланкою в ланцюжку глобальних ініціатив компанії. Дж. Мензер, президент компанії Wal-Mart International, порівнює міжнародну конкуренцію, що повинна вести його компанія, з грою в шахи в трьох площинах – глобальній, регіональній і локальній. А один з керівників корпорації Toyota Ф. Чо зауважує, що намір прискорювати рух компанії до глобалізації нерозривно пов’язаний з... подальшим посиленням локалізації і незалежності операцій у кожному з регіонів [8].
П. Гхемават переконливо аргументує, що керівники найуспішніших міжнародних компаній дійшли двох найважливіших висновків щодо функціонування в умовах глобальної економіки. По-перше, географічні й інші розбіжності не були перекриті зростаючою хвилею глобалізації, більш того, значимість цих розбіжностей навіть зростає. По-друге, регіональні моделі діяльності є не просто проміжною ланкою між ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ТЕОРІЯ
Білошапка Владислав
кандидат економічних наук, доцент
|
