ЗНАЧЕННЯ УМОВНО-НАКОПИЧУВАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ (NDC) ДЛЯ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Із закріпленням у 2004 році на законодавчому рівні другого та третього рівнів пенсійної системи в Україні було розпочато реформи в одній з найважливіших сфер соціально-економічних відносин. Формування нової моделі пенсійного страхування повинно було підвищити персональну відповідальність за розмір майбутніх пенсій кожного громадянина та примножити кошти пенсійних фондів через подальше їх інвестування в економіку країни. Проте зазначені цілі ще далекі від свого досягнення. Чергові відстрочки у впровадженні накопичувального рівня загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, неспроможність у короткі строки створити систему персоніфікованих рахунків, відсутність фондових інструментів для інвестування пенсійних коштів з прийнятним співвідношенням «ризик-дохідність», низька популярність схем добровільного пенсійного страхування характеризують сьогоднішній курс реформ як несистематичний та розтягнутий в часі. Постає питання, які перспективи запланованих перетворень в системі пенсійних відносин України? Відповідь можна знайти, аналізуючи реалії економічного середовища та прогнозуючи результати обраного курсу реформ.
Вітчизняне пенсійне реформування здійснюється за закордонними сценаріями розвинутих країн і згідно з оптимістичними прогнозами на майбутнє все ж таки повинно відбутися збільшення пенсійних виплат при зменшенні адміністративних видатків та податкового тиску. Але при цьому є й інші приклади успішних пенсійних систем серед розвинутих країн, таких як Польща, Литва, Швеція, Італія, що не поспішали трансформувати свої пенсійні моделі за світовою «модою» вводячи інвестиційну складову, хоча і зберегли принципи пенсійного страхування, відстоюючи поглиблення персональної відповідальності майбутнього пенсіонера. Стрижнем такої синтетичної моделі пенсійної системи став умовно-накопичувальний механізм NDC (notional defined contribution), що передбачає індексацію пенсійних коштів з урахуванням одного або декількох економічних макропоказників (темпи зростання ВВП, рівня середньої заробітної плати або загальнодержавного фонду заробітної плати) без здійснення інтервенцій на фінансовому ринку. Перші наукові розробки щодо механізму NDC було висвітлено у 1968 році Бюкененом (Buchanan) [1, c. 386], які згодом були розвинуті в праці Боскіна (Boskin), Котлікова (Kotlikoff) і Совена (Shoven) [2] та були застосовані в формуванні пенсійних систем Німеччини та Франції. Особливе пріоритетне місце в умовно-накопичувальному механізмі відводиться державі, що веде персоніфікований облік пенсійних внесків кожного працездатного громадянина і зберігає за собою повну відповідальність із забезпечення майбутніх пенсійних виплат. Такий підхід характерний також для пострадянських країн з розвинутою інфраструктурою пенсійних фондів та баченням високої ролі держави у пенсійному забезпеченні, що, в свою чергу, свідчить про необхідність розгляду пенсійної концепції NDC в умовах перебігу реформування ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
МАКРОЕКОНОМІКА
Мельников Сергій
аспірант кафедри фінансів, Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана
|
