Управління витратами як запорука конкуренто-спроможності інституту спільного інвестування
У статті розглядається питання управління витратами інституту спільного інвестування, визначається вплив витрат на результати діяльності інституційних інвесторів. Здійснюється порівняння рівня витрат фондів в Україні, Росії та розвинених країнах світу. Описуються шляхи оптимізації витрат інвестиційних фондів та основні проблеми, що стоять перед вітчизняними управляючими компаніями для покращення якості управління витратами.
З часу зародження фондового ринку незмінними його учасниками є інститути спільного інвестування (ІСІ). Основний рушій розвитку ІСІ – кваліфіковане управління інвестиційним портфелем, що не під силу пересічному громадянину, який бажає інвестувати власні заощадження в цінні папери. Проте, як відомо, працівник високого рівня кваліфікації потребує належної винагороди, яка безпосередньо виступає витратами фонду і, відповідно, зменшує рівень дохідності ІСІ. Тому виникає питання оптимального рівня витрат фонду, який компенсував би витрати на обслуговування інвестиційного фонду і одночасно не зменшував дохідності ІСІ нижче рівня дохідності альтернативних напрямів інвестування заощаджень населення.
На даний момент це питання не є актуальним для українських ІСІ, які на фоні швидкого зростання вітчизняного фондового ринку забезпечують високу дохідність вкладень. За цих умов компанії та інвестори не відчувають суттєвого впливу витрат фонду на рівень дохідності ІСІ. Однак з розвитком колективного інвестування, формуванням жорсткої конкуренції між ІСІ, а також за умови уповільнення темпів зростання фондового ринку це питання набуде актуальності. Тому компанії, які вже зараз почнуть уважніше ставитися до управління витратами ІСІ, в майбутньому матимуть кращі конкурентні переваги, ніж інші учасники ринку.
Слід зазначити, що крім ринкових механізмів регулювання розмірів витрат інвестиційного фонду, на даний момент здійснюється також державне регулювання, яке в цілому направлене на унеможливлення маніпулювань управляючих компаній активами інвесторів шляхом завищення винагороди компанії з управління активами. Функції державного регулювання виконує ДКЦПФР, яка на нормативному рівні встановлює максимальні розміри витрат, які дозволяється компенсувати за рахунок коштів інвестиційного фонду. Згідно з Положенням «Про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування», затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 02.07.2002 № 196, за рахунок активів ІСІ сплачується:
· винагорода компанії з управління активами ІСІ;
· винагорода зберігачу ІСІ;
· винагорода реєстратору ІСІ;
· винагорода аудитору ІСІ;
· винагорода оцінювачу майна ІСІ;
· винагорода торгівцю цінними паперами – агенту ІСІ;
· операційні витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності ІСІ.
Граничний розмір винагороди компанії з управління активами не може перевищувати 5 відсотків середньої вартості чистих активів ІСІ, який перебуває в управлінні протягом фінансового року. Також за рішенням спостережної ради ІСІ компанії з управління активами, крім винагороди, може виплачуватися премія. Розмір премії ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ТЕОРІЯ
Шпанко Анатолій
аспірант кафедри банківської справи Київського національного торговельно-економічного університету
|
