Напрями оцінювання управлінської результативності у міжнародних компаніях
Прямий зв’язок між конкурентоспроможністю компанії та ефективністю її менеджменту визначає важливість якісного та об’єктивного оцінювання управлінської результативності. У цій статті проаналізовано стан справ із замірами управлінських результатів у практиці міжнародних компаній. Запропоновано власний перелік конкретних напрямів, за якими організація таких замірів може забезпечити найбільші цінність та об’єктивність.
На думку патріарха менеджменту П.Дуклера, стосовно кожного питання, яке вирішує менеджер, слід ставити два основні запитання:
· наскільки раціонально вирішується дана задача? (Головний момент тут – раціональність використання ресурсів – категорія, що визначається англійським словом «efficiency»);
· чи дійсно необхідно вирішувати цю задачу? (Чи потрібен нам результат, досягнення якого ми з тим чи іншим ступенем раціональності використання ресурсів забезпечуємо? – визначаться англійським словом «effectiveness») [1].
Будь-які відповіді на ці два запитання передбачають чотири типи ситуацій:
Ситуація 1. Робиться не те й не так.
Ситуація 2. Робиться блискуче те, чого робити не потрібно.
Ситуація 3. Робиться те, що необхідно, однак з надмірною перевитратою ресурсів.
Ситуація 4. Робиться правильно те, що робити дійсно потрібно.
Як видно з рис. 1, ці чотири ситуації (комбінації різних рівнів effectiveness і efficiency) обумовлюють чотири варіанти управлінської результативності (managerial performance) та їхнє співвідношення одне з одним.
Українські дослідники С. Соболь і В. Багацький справедливо наголошують, що сьогодні відсутнє спільно погоджене визначення категорії «ефективність управлінської роботи», а відмінності у визначенні управлінської ефективності відбивають прихильність різних авторів до тієї чи іншої концепції організаційної ефективності. Серед цих концепцій вирізняють: цільову, системну, балансу інтересів, функціональну, композиційну, а також такі підходи до оцінювання ефективності управління як інтегральний, за рівнем і за часом [2].
Ці концепції і підходи дійсно поки що не створюють єдиної основи, від якої можна відштовхуватися для об’єктивного оцінювання управлінської результативності. Більше того, з нашої точки зору, поява якоїсь універсальної теорії організаційної результативності у найближчий перспективі взагалі є малоймовірною. Надто складна й суперечлива сьогодні сама система координат результативності. Що брати за основу? Результати компанії у якійсь визначений момент часу або темпи їхнього ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: | 