Питання сек’юритизації банківських активів в Україні
Постійна потреба у дешевих ресурсах підштовхує банки до зовнішніх ринків капіталу і новітніх фінансових технологій. Банки зацікавлені в диверсифікації джерел фінансування, перерозподілі ризиків і збільшенні власної ліквідності. Саме сек’юритизація активів може стати надійним механізмом у досягненні цієї мети.
Є надія, що незабаром українські банки почнуть використовувати новий для України механізм залучення капіталу, і тому питання сек’юритизації банківських активів набуває особливо актуального значення.
Сек’юритизація справляє значний вплив на зростання фондового ринку, збільшення заборгованості по облігаціях нефінансових організацій і банків у ВВП, зростання долі ресурсів, залучених за допомогою випуску цінних паперів, у загальній сумі ресурсів банків.
Вона являє собою конверсію (перетворення боргових зобов’язань (по іпотечних кредитах, кредитних картках, споживчих кредитах) і зобов’язань банку перед вкладниками у цінні папери, що обертаються на ринку). Іншими словами, це випуск цінних паперів, забезпечених активами. До таких активів відносять іпотечні кредити, будь-які однорідні позики, товарні кредити та інше, хоча список активів, сек’юритизація яких теоретично можлива, практично невичерпний.
Основними етапами сек’юритизації активів є:
1) Створення цільової компанії. Ця компанія є юридично незалежною і створюється для перекладання на її баланс активів банку шляхом продажу. Цільова компанія створюється як неприбуткова організація для мінімізації оподаткування.
2) Цільова компанія придбаває необхідну кількість активів, які у подальшому стають забезпеченням емітованих цінних паперів. Для фінансування такої угоди використовуються різні форми покриття, найчастіше – у вигляді гарантій. Цільова компанія сплачує первинному власнику повну (або з дисконтом) вартість активів, а банк відчужує останні на користь цільової компанії.
3) Отримання кредитного рейтингу цільовою компанією в одному з міжнародних агентств.
4) Розміщення емітованих цільовою компанією цінних паперів серед професійних інвесторів.
5) Акумуляція надходжень від придбаних активів для сплати відсотків і основної суми боргу по позиках. При цьому банк виступає агентом цільової компанії зі збору надходжень.
6) Погашення цінних паперів, емітованих цільовою компанією. Різницю від надходжень по придбаних активах і виплатах по емітованих цінних паперах перераховують банку.
У даному випадку було описано класичний процес сек’юритизації активів. Поряд із тим, існують і інші способи сек’юритизації активів. Одним з найбільш інноваційних є «синтетичний» спосіб сек’юритизації, у якому первинний власник активів (банк) не передає активи в цільову компанію, замість цього на неї «переводиться» ризик по вже наявних активах. Для цього укладають спеціальний договір, так званий кредитний своп1 . За «синтетичної» сек’юритизації цільова компанія ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: | 