Місце зберігача в схемах фінансових послуг на фондовому ринку

Фінансовий ринок - це економічний простір, на якому відбувається купівля-продаж фінансових активів. До складу фінансових активів входять: готівка (національна й іноземна валюта), банківські кредити та цінні папери. Залежно від фінансових активів фінансовий ринок можна поділити на такі сегменти: грошовий ринок (у тому числі валютний ринок), кредитний ринок, ринок капіталів (фондовий ринок).

Зважаючи на вищесказане, зберігач - це:

- посередник на фінансовому ринку;

- суб'єкт фондового ринку;

- прямий учасник Національної депозитарної системи України нижчого рівня;

- депозитарна установа (комерційний банк або торговець цінними паперами), яка надає послуги щодо: зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках.

У своїй діяльності зберігач вступає у взаємовідносини з чисельними учасниками фондового ринку. Для розуміння ролі зберігача у схемах фінансових послуг на фондовому ринку розглянемо взаємодію зберігачів з учасниками фондового ринку та послуги, які він їм надає.

Основними учасниками фондового ринку, як відомо, є інвестор та емітент цінних паперів, а тому в першій схемі розглянемо взаємодію емітента та інвестора з прямими учасниками депозитарної системи - зберігачем та депозитарієм (схема 1).

Припустимо, що цінні папери випущені у бездокументарній формі1. Реєстратор у даній схемі відсутній.

Наведені нижче дії описують процес передачі акцій, що розміщуються у бездокументарній формі, покупцям у власність.

Визначення емітентом форми випуску цінних паперів як бездокументарної та затвердження її Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою. Для цього емітент укладає з депозитарієм договір про обслуговування емісії2 цінних паперів у бездокументарній формі і депонує тимчасовий глобальний сертифікат.

При розміщенні цінних паперів емітент укладає з інвестором договір купівлі-продажу цінних паперів за умови наявності у інвестора відкритого рахунка в цінних паперах у зберігача, адже прямих договірних відносин між депозитарієм та інвестором немає.

Після отримання свідоцтва про реєстрацію випуску емітент міняє тимчасовий глобальний сертифікат3 на глобальний сертифікат та надає депозитарію розпорядження на виконання безумовної операції емітента про зарахування цінних паперів на рахунки власників - депонентів відповідних зберігачів (згідно з наданим реєстром, в якому вказується власник цінних паперів, його зберігач та номер рахунка, кількість цінних паперів). Депозитарій зараховує цінні папери на відповідні рахунки зберігачів та передає їм перелік власників цінних паперів, на рахунки яких необхідно зарахувати дані цінні папери. Зберігач зараховує цінні папери на рахунки власників-депонентів та надає їм виписку про залишки на рахунку в цінних паперах, яка підтверджує право власності на цінні папери.

З моменту зарахування акцій на рахунок у цінних паперах власника акціонер має всі права на відчуження отриманих акцій, а також по реалізації закріплених цими акціями прав.

Отже, як видно з даної схеми, зберігач відіграє важливу роль, адже він є ланкою, яка зв'язує емітента та депозитарій з інвестором - власником цінних паперів. Головне завдання зберігача у цій схемі - надати власнику цінних паперів документ, який підтверджує його права на дані цінні папери.

Якщо депонент - власник цінних паперів бажає продати або придбати цінні папери бездокументарної форми випуску або знерухомлені, йому не обійтися без зберігача.

На схемі 2 унаочнено взаємодію покупця та продавця при проведенні операцій з бездокументарними цінними паперами на неорганізованому ринку.

Операція купівлі-продажу цінних паперів на неорганізованому ринку виконується у такій послідовності ...

[Завантажити PDF версію]