Злиття та поглинання компаній як домінуюча форма прямого іноземного інвестування

- інвестування у формі створення закордонного філіалу, дочірньої компанії тощо;

- інвестування шляхом злиття та поглинання вже існуючих компаній.

За статистичними даними, основною складовою прискорення темпів прямого інвестування є саме випереджаючі темпи активності у сфері поглинань та злиттів, а за даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку, протягом останніх 20 років темпи збільшення кількості поглинань та злиттів (як транскордонних, так і всередині країн) збільшувалися приблизно на 42% щорічно, і у 1999 році їхня загальна вартість обчислювалася у 2,3 трильйона доларів США (24000 операцій), у той час, як авторитетне англійське видання "The Economist" називає цифру у 3,4 трильйона. Питома вага злиттів та поглинань у світовому ВВП за період з 1980 по 1999 рік зросла більше ніж у 26 разів.

Якщо говорити власне про транскордонні злиття та поглинання, то тут спостерігається схожа тенденція. Так, за період з 1990 по 1999 рік щорічна вартість укладених угод зі злиття та поглинання зросла майже у 5 разів. У 1999 році було укладено близько 6000 угод на загальну суму понад 720 млн. дол. (у 1990 році - на 151 млн. дол.). За оцінками експертів, незабаром цей показник перевищить 1 трлн. дол. Спостерігається також і тенденція до постійного зростання частки транскордонних злиттів та поглинань по відношенню до світового ВВП, яка у 1999 році становила 2,5 % (у 1999 році - близько 0,5 %).

Показовою в плані зростання ролі транскордонних злиттів та поглинань є їхня питома вага у загальній структурі (транскордонні та всередині країни). Зокрема неухильно зростає питома вага даних операцій у вартісному виразі, яка у 1999 році становила понад 30% проти дещо більше 20% у 1996 році.

Нарешті, не можна не відзначити того факту, що у 1999 році питома вага транскордонних злиттів та поглинань перевищила 80% у структурі всіх прямих зарубіжних інвестицій, причому у розвинених країнах цей показник становить майже 100%.

У такій ситуації постає цілком логічне питання: якими рушійними силами та мотивами керуються як компанії, що входять до першої сотні, і навіть десятці найбільших транснаціональних корпорацій світу, так і скромніші за масштабами діяльності фірми. Це питання набуває ще більшої актуальності, а тенденція до різкого збільшення обсягів злиттів і поглинань як у кількісному, так і у якісному вимірі стає дедалі парадоксальнішою, якщо взяти до уваги те, що більшість злиттів та поглинань не дають очікуваних результатів як стосовно курсу акцій, так і стосовно реального економічного ефекту, що характеризується показниками прибутковості та продуктивності. Зокрема, за даними Mergers & Aquisitions Journal, 61% злиттів елементарно не окуповують себе. А результати дослідження 300 великих злиттів у період з 1987 по 1997 роки свідчать, що 57% суб'єктів, які вдалися до злиттів, відстають у своєму розвитку від конкурентів.

Аналогічними є і результати звіту, що підготувала аудиторська та консалтингова компанія KPMG, згідно з якими понад 50% трансакцій у даній сфері призвели до втрати компаніями частини своєї капіталізованої вартості, а ще у третині випадків результати діяльності до угоди і після неї залишалися без змін.

Розглянемо для прикладу результати угоди зі злиття двох гігантів у галузі автомобілебудування - компанії Daimler-Benz, найприбутковішого виробника автомобілів у Німеччині, та власника найпрестижнішої у світі марки "Mercedes" та Chrysler Corp., найменшої, але за показниками діяльності найефективнішої компанії серед "великої трійки" (Ford, General Motors, Chrysler) американських виробників авто. У результаті злиття, проведеного 12 листопада 1998 року, утворилася ...

[Завантажити PDF версію]