Корпоративне управління в Україні та питання залучення інвестицій



Більшість промислових підприємств в Україні є нині акціонерними товариствами. Сьогодні їх налічується близько 36 тисяч, з них 12,5 тисячі - відкриті. Така організаційно-правова форма як акціонерне товариство дає підприємствам певні переваги в одержанні інвестицій для розвитку виробництва: саме вони мають можливість одержати капіталовкладення шляхом випуску і розміщення додаткових емісій своїх акцій. Так за три останніх роки через механізми емісії корпоративних цінних паперів в економіку України реально залучено близько 16,7 млрд.грн. Однак успішна реалізація економічних планів безпосередньо залежить від рівня розвитку корпоративних відносин на кожному підприємстві.

Рівень корпоративного управління як чинник ризику для внутрішніх, а особливо зовнішніх інвесторів потребує постійної уваги з боку держави, акціонерів та менеджменту акціонерних товариств.

Корпоративні відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом, Законами "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", законодавством про приватизацію, указами Президента України, нормативно-правовими актами ДКЦПФР і т.д. Разом із тим, навіть наявність цих законодавчих актів не регулює на сучасному етапі правові відносини між власниками, менеджментом, дрібними акціонерами господарських товариств.

Колізії у чинному законодавстві, мислення управлінського персоналу в дусі планової економіки призвели до непрофесійних схем управління підприємствами. Така ситуація вказує на нагальну необхідність реформування та орієнтацію на сучасний світовий досвід розвитку корпоративних відносин.

На жаль, за останні кілька років склалася тенденція зневаги з боку менеджменту підприємств до прав акціонерів, інвесторів. Так, наприклад, часто вносяться зміни та доповнення у статутні фонди товариств, провадяться відчуження в значних обсягах високоліквідного майна, укладаються свідомо збиткові господарські угоди і т.д.

Якщо торкнутися "білих плям" у чинному законодавстві, то сьогодні саме через них виникає безліч проблем, пов'язаних із захистом прав власників. Так, норми Цивільного кодексу України і Законів України "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" тільки загалом характеризують процеси реорганізації акціонерних товариств, що на практиці призводить до численних порушень прав і кредиторів і акціонерів. Відсутність точних механізмів реорганізації акціонерного товариства позбавляє останніх гарантій щодо збереження їх внесків в статутному фонді новоствореного товариства або адекватної компенсації за акції. У прийнятому ДКЦПФР положенні "Про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариства" деякою мірою врегульовані питання захисту прав та інтересів акціонерів під час реорганізації товариств, однак необхідно встановити такі правові норми, які гарантують і захищають інтереси цих осіб нормами прямої дії - законом. Серед недостатньо врегульованих законодавством проблем - виплата товариством дивідендів своїм акціонерам, відсутність чіткого трактування механізму голосування осіб, що підписалися на додатково випущені акції, тощо.

Низка правопорушень у сфері корпоративного управління пов'язана з продажем більшої частини активів товариства. Необхідно законодавчо встановити процедурні обмеження щодо прийняття рішень керівництвом акціонерних товариств про укладання угод про продаж активів товариства, тим паче, що такі обмеження встановлені і діють в законодавстві багатьох країн.

Слід зазначити, що гучні корпоративні скандали, які вразили країну за останній час (АСК "Укррічфлот", ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Луганськобленерго" та ін.), пов'язані зі зловживаннями в частині захисту прав інвесторів, а спричинені без формального порушення "букви закону".

Найбільш часті порушення законодавства про цінні папери у сфері корпоративних відносин можна класифікувати в такий спосіб ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

Мозговий Олег
д.е.н., професор




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org