РЕПРИВАТИЗАЦІЯ В УКРАЇНІ: ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ


Приватизація стала одним із наймасштабніших проектів економічних перетворень в Україні. Без перебільшення можна стверджувати, що вона в тій чи іншій мірі торкнулася кожного громадянина нашої держави – чи то як власника приватизаційних паперів, чи то як працівника підприємства, що приватизувалося, чи то як безпосереднього власника акцій. Розміри та швидкість переходу активів під контроль приватного сектору вражають – на цей час близько третини вітчизняних акціонерних товариств мають приватизаційне минуле. В той же час, у практичній площині гостро постало питання про подальший розвиток приватизаційних процесів. Його актуальність визначається неоднозначною, а інколи навіть полярною, оцінкою наслідків приватизації в Україні.

Питання приватизації розглядалося в роботах В. Семенюк, О. Денисюка, О. Процків, К. Оніщенко, С. Казакової, О. Бондаря, С. Лєдомської, М. Чечетова, О. Пасхавера. Більшість із зазначених авторів акцентують увагу на негативних соціальних та політичних наслідках приватизації в Україні (особливо її сертифікатного етапу), але, одночасно з цим, визначають її провідну роль у процесах реформування відносин власності, розвитку інституту приватної власності.

На нашу думку, саме реприватизація є одним із результатів існування негативного ставлення до продажу окремих об’єктів. З погляду науки представляє інтерес дослідження питання про вплив реприватизаційних процесів на інвестиційний та діловий клімат України. Зауважимо, що аналіз взаємозв’язків ускладнюється тим фактом, що реприватизація на вітчизняних теренах обмежилася поверненням у державну власність з наступним перепродажем «Криворіжсталі» та неясністю у використанні схожого механізму щодо Нікопольського заводу феросплавів. Досить коротким є і термін її проведення – практично лише 10 місяців 2005 року. Але навіть на основі таких даних можна зробити окремі висновки.

Мета статті – визначити та охарактеризувати причини проведення реприватизації в Україні, оцінити її ефективність та спрогнозувати можливості подальшого застосування реприватизаційних механізмів.

Насамперед, окреслимо основні першопричини проведення реприватизації в Україні. На нашу думку, головними є такі:

1. Політична воля керівництва країни, що прийшло до влади після подій 2004 року. Якщо повернутися до останньої президентської виборчої кампанії, то майже всі її учасники активно використовували для власних цілей приватизаційну риторику. В тій чи іншій мірі більшість кандидатів на посаду президента визнавали існування недоліків у приватизації великих підприємств та необхідність перегляду результатів окремих конкурсів. Разом з тим з другого боку, державними структурами пропагувалася думка, що основним позитивним наслідком великої приватизації є прихід на підприємства крупних вітчизняних інвесторів, які будуть розвивати виробництво та забезпечувати соціальні потреби трудових колективів.

2. Існування певного суспільного замовлення у вигляді негативної оцінки широкими верствами населення наслідків приватизації та культивування думки про необхідність перегляду її результатів. На момент початку реприватизації 35-40% громадян України перебувало за межею бідності, в той час як менше 1% інших володіло близько ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Скворцов Олег
ПІІ «Лукойл-Україна»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org