Застосування математичних моделей в стратегічному управлінні підприємством
Вступ. Сучасний розвиток економіки України характеризується, перш за все, кризою її виробничої сфери, основною ланкою якої є підприємства. Всі заходи щодо реформування економіки в більшій чи меншій мірі впливають на підприємство. Саме тут центр усіх перетворень. Реформувати підприємства доводиться в складних умовах залежності від імпорту сировини та енергоносіїв, дефіциту оборотних коштів, обмеженості бюджетних ресурсів.
За підвищеній динамічності зовнішнього середовища стало практично неможливо забезпечити нормальну роботу підприємств, беручи до уваги тільки поточну ситуацію та внутрішні проблеми. Прискорення процесів, що відбуваються на ринку: зміна позицій постачальників і споживачів, зростання конкуренції, інтенсивний науково-технічний розвиток та активна участь громадян у відстоюванні своїх прав приводять до того, що підприємствам стало складно передбачати ситуацію і адаптуватися до неї. Крім того, така адаптація ускладнюється конфліктами цілей різних зацікавлених сторін підприємства: власників (великої кількості в акціонерних товариствах), працівників, держави, контрагентів.
Сучасні тенденції глобалізації економіки, направленість державної політики на вступ у СОТ та ЄС зроблять неможливим особливо у разі вступу до них масштабний захист внутрішнього виробника та його державну підтримку, а тому ще й ще раз необхідно наголосити на необхідності посилення конкурентоспроможності українських підприємств. У більшості перехідних економік конкурентоспроможність підприємств досягалася за рахунок їх поглинання (приватизації) іноземними партнерами. Проте такий план розвитку подій суперечить державним інтересам України, коли йдеться про підприємства високотехнологічних та наукоємних галузей економіки, зокрема суднобудування, авіабудування, космічної галузі тощо.
Отже, значні резерви підвищення ефективності господарювання слід шукати на рівні самого підприємства.
Головним рушієм щодо внутрішніх удосконалень підприємства є його керівний склад, адже тільки керівник підприємства, який напряму стикається з перевагами та загрозами ринку, може на достатньо високому рівні оцінити їх сукупність. Саме інтелектуальний капітал підприємства створює такі методи організації праці – know-how, які не можуть бути швидко створені та впроваджені конкурентом.
Розвиток підприємництва взагалі та проникнення на ринок іноземних конкурентів зменшує ніші, у яких може економічно доцільно діяти підприємство. Це призводить до обмеженості фінансових ресурсів, спонукаючи підприємство шукати правильний вибір пріоритетів для своєї економічної політики. У зв’язку з цим для підприємств стає важливим більш ретельний вибір сфер бізнесу, оптимальна оцінка тенденцій конкуренції у вибраних сферах, оптимальний розподіл ресурсів для ведення бізнесу – планування діяльності в ринкових умовах отримує нове суперважливе значення. І чим на більш тривалу перспективу буде прораховано ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
РИЗИК - МЕНЕДЖМЕНТ
Антонюк Юрій
аспірант КНЕУ, консультант з питань управління ТОВ «Східно-Європейська консалтингова компанія»
|
