Схеми управління господарськими товариствами за українським законодавством та світовий досвід


Законодавче регулювання управління господарськими товариствами в Україні не є достатньо ефективним – деякі питання не врегульовані, деякі містять неточності та неузгодженості, багато з наявних механізмів не працюють належним чином. Існує необхідність більш чіткого врегулювання корпоративних відносин та реформування деяких інститутів корпоративного права.

Одним з основних напрямів реформування українського права є гармонізація з правом ЄС, яке зараз активно розвивається у сфері регулювання діяльності компаній. Отже особливого значення набуває дослідження інститутів управління товариством у західних країнах та тенденцій їхнього розвитку, зокрема, структури управління товариством, особливостей фор­мування та припинення повноважень органів управління, розмежування повноважень різних органів управління, а також можливість упровадження загальних тенденцій та окремих інститутів зарубіжного корпоративного права в Україні.

Загальна характеристика схем управління товариствами. У науковій літературі з корпоративного права поняття розмежування повноважень органів, що здійснюють управління товариством, визначається різними термінами. Так, зокрема Вінник О. М. та Щербина В.С. використовують такий термін як «схеми управління товариством» [9, 122], Кібенко О.Р. – «моделі побудови органів управління товариством» [14, 246], російський вчений Зайцева В.В. – «моделі організаційної структури товариства» [12, 153]. Одночасно дане поняття необхідно відрізняти від поняття «моделі корпоративного управління», яке окрім схем управління товариством включає такі елементи як головні учасники реалізації моделі корпоративних відносин, форми і засоби фінансування, структура володіння акціями, вимоги до розкриття інформації, законодавча база [13, 218]. У цій роботі з метою уникнення плутанини понять використовуватиметься термін «схеми управління товариством».

Світова практика виробила дві схеми управління господарськими товариствами – дворівневу та трирівневу. Водночас багато авторів називають їх однорівневою та дворівневою. Взявши за основу те, що загальні збори товариства є органом управління, доцільно надати перевагу класифікації на дво- і трирівневу схеми.

Дворівнева схема характеризується тим, що повноваження з управління товариством розподіляються між вищим органом – загальними зборами та виконавчим органом – правлінням або радою директорів. Трирівнева передбачає, крім названих органів (загальних зборів та виконавчого органу), наявність органу, який виконує функції з контролю за діяльністю правління, а також захисту інтересів акціонерів у період між загальними зборами товариства [9, 122].

У літературі також зустрічається виділення не двох, а чотирьох схем – окрім названих вище ще альтернативна та змішана. Альтернативна модель ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

Штепа Ганна
Радник з правових питань Голови правління ЗАТ «Інтерпідшипник»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org