Фінансовий моніторинг кризового стану підприємства



Актуальність проблеми. Сучасний економічний стан більшості українських підприємств різних форм власності характеризується за ознаками, типовими для переходу до ринкових умов господарювання: загальною фінансовою нестабільністю, інфляцією, циклічними фазами спаду і піднесення, депресією, незначним зростанням обсягів виробництва. За цих умов результати діяльності будь-якого підприємства зазнають суттєвих коливань. Це дещо ускладнює проведення повноцінної антикризової політики, зокрема щодо оздоровлення підприємств, виводу їх із кризи тими методами, які були б оптимальними в кожному конкретному випадку. Однак слід зазначити, що за таких умов усе-таки обсяги фінансування розглядаються сьогодні як основний критерій стійкого розвитку і кожного окремого підприємства і національної економіки в цілому.

Мета статті. Виокремити і розглянути деякі складові фінансового механізму забезпечення антикризової діяльності підприємства.

Аналіз стану розробки проблеми та викладення матеріалу. В дев`яностих роках минулого століття в Україні спостерігалася тенденція неухильного зниження надходжень інвестицій, причому дещо випереджаючими темпами відносно до спаду виробництва. Ситуація певним чином покращилася в останні півтора-два роки. Але реального накопичення власних ресурсів підприємств майже не відбувалося. Багатьом підприємствам не вистачає фінансових ресурсів навіть на підтримку обсягів виробництва, а тим більше на технічне переозброєння чи збільшення обсягів виробництва продукції. В свою чергу, падіння обсягів виробництва призводить до зменшення прибутку, необхідного для накопичення фінансових ресурсів. Для більшості українських підприємств характерні високі витрати і низька рентабельність виробництва, значний рівень зносу обладнання та використання застарілих технологій, втрата досить вагомої частки висококваліфікованого персоналу, зростання дебіторської і кредиторської заборгованості, що не може не викликати подальшого скорочення реальної бази для накопичення фінансових ресурсів. На цьому тлі відбувається також суттєве уповільнення темпів зростання приросту іноземних інвестицій. Крім того, переважна частина інвестицій носить ризиковий і відносно короткостроковий характер, а іноземні інвестори надто залежні від багатьох економічних, політичних і психологічних факторів нашої країни.

Враховуючи викладене, вважаємо за доцільне зазначити, що найважливішим завданням для сучасних українських підприємств є необхідність «протриматися на плаву», підтримати відносно стабільний розвиток до кращих часів, намагаючись при цьому забезпечити свою фінансову стійкість.

Як відомо, політика стабільного фінансового управління взагалі є часткою загальної фінансової стратегії підприємства, а за його кризового стану полягає в розробці системи методів попередньої діагностики фінансової дестабілізації і «включення» механізмів, які б забезпечували вихід підприємства на стабільний розвиток.

Реалізація такої політики передбачає здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

Павловський Сергій
аспірант КНЕУ




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org