Санаційний аудит як інструмент зменшення інформаційних ризиків у процесі антикризового управління
У статті досліджено ряд контроверсійних питань, пов`язаних з оцінкою санаційної спроможності підприємств. Автор переконливо обґрунтовує необхідність санаційного аудиту як інструменту зменшення інформаційної асиметрії в процесі антикризового управління підприємством. У роботі викладено ряд практично орієнтованих пропозицій, спрямованих на активізацію відповідного виду аудиторських послуг в Україні.
Необхідною складовою цілісної системи антикризового фінансового управління підприємством є санаційний аудит. Він проводиться з метою підтвердження (чи не підтвердження) спроможності підприємства до продовження фінансово-господарської діяльності. Незважаючи на непересічне значення оцінки санаційної спроможності підприємства для оптимізації рішень у галузі антикризового управління, цьому питанню у вітчизняних науково-практичних джерелах майже не приділяється уваги. Такий стан речей пояснюється тим, що багато економістів не вбачають істотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, який проводиться на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. Дослідження у відповідній сфері присвячені переважно загальним питанням антикризового фінансового управління та реструктуризації, вивченню причин фінансової кризи або ж питанням фінансового аналізу неплатоспроможних підприємств (Білик М.Д., Уткіна Е.А.). Між тим, не з`ясованими залишаються питання критеріїв оцінки санаційної спроможності підприємства, оптимізації методів санаційного аудиту, використання емпірично-статистичних методів у процесі аудиту, організації та порядку замовлення відповідних послуг тощо.
Метою пропонованої роботи є дослідження найбільш контроверсійних питань санаційного аудиту та вироблення на цій основі висновків та пропозицій щодо активізації відповідного сектору аудиторських послуг в Україні. При цьому припускається, що завдяки санаційному аудиту значно підвищується ефективність анти-
кризового рішення в цілому.
Згідно з міжнародними нормами корпоративного управління (corporate governance), стандартами ведення фінансового обліку та складання фінансової звітності (IAS/IFRS/ ПСБО), стандартами аудиторської діяльності (ISA), фундаментальним принципом фінансово-господарської діяльності підприємств, складання фінансової звітності та перевірки її достовірності є припущення про потенційну життєздатність підприємства. Йдеться про так званий принцип безперервної діяльності («Going Concern«), за яким підприємство у найближчому майбутньому (щонайменше 12 місяців) не буде ліквідовано ні з власної ініціативи, ні в примусовому порядку, тобто щодо нього не виникне підстав для порушення справи про банкрутство. У рамках дотримання цього принципу менеджмент підприємства зобов`язаний забезпечити перманентну оцінку потенційної життєздатності підприємства. Результати відповідного аналізу мають визначальний вплив не лише на політику управління фінансами підприємства, а й на вибір методів ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ
Терещенко Олег
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів підприємств КНЕУ
|
