Фондові ринки країн, що розвиваються, в умовах інтернаціоналізації та глобалізації
Процес інтеграції країн з ринковою економікою, що відбувається у світі, вимагає створення загального фінансового ринку для проведення ефективної інвестиційної політики. Вже існує великий досвід реалізації міжнародних інвестиційних проектів. Емітовані банками і корпораціями цінні папери одних країн для поширення в інших країнах у великому обсязі обертаються на міжнародному ринку цінних паперів. Повне скасування в 70-х роках минулого століття обмежень на переміщення капіталу в розвинених країнах створило умови для виникнення міжнародного ринку цінних паперів. Тільки за 10 років (1980 – 1990) частка міжнародних операцій з цінними паперами у ВВП США зросла з 9 до 93%, у Німеччині – з 8 до 58%, в Японії – з 7 до 119%. У загальному обсязі запозичених на міжнародному ринку капіталів найбільша частина припадає на облігації (у 1994 р. – більш як 60%). Майже 40% світового ринку цінних паперів припадає на США, на Японію – понад 20%.
На Нью-Йоркській фондовій біржі в 1997 р. пройшли лістинг 350 іноземних підприємств (у 2000 р. – близько 600); в американській торговій системі НАСДАК котируються акції 500 іноземних компаній, а на Лондонській фондовій біржі – 526.
Промислові компанії, курс акцій яких включений до національного фондового індексу Франції, велику частину своїх операцій (до 70%) здійснюють за межами Франції. Аналогічна ситуація в інших країнах. Більшість компаній, що пройшли лістинг на фондових ринках Західної Європи, половину свого прибутку одержують від закордонної діяльності. Прибуток американських корпорацій від закордонної діяльності також значний: у корпорацій, чиї акції котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі, він складає в середньому 25-30%.
Світовий фінансовий ринок усе більш набуває вигляду дворівневої системи, у якій верхній рівень – наднаціональний – представлений обігом цінних паперів провідних транснаціональних корпорацій, а нижній – національний – обігом паперів національних компаній. З кожним з цих рівнів пов`язані відповідні інститути фінансового ринку – міжнародні чи національні.
Міжнародний ринок цінних паперів, як і національні ринки, складається з первинного і вторинного ринків. На первинному ринку емітент однієї країни розміщує свої цінні папери в іншій країні чи інших країнах, а на вторинному ринку відбувається перепродаж цінних паперів через спеціальні фінансові установи. При цьому основними покупцями і продавцями на вторинному ринку цінних паперів є центральні і комерційні банки, страхові компанії та інші небанківські інститути.
В останнє десятиліття зросла привабливість ринку європаперів. Євроінструмент – це акції, ноти, облігації, деривативи (похідні цінні папери), що розміщуються на міжнародних фінансових ринках, які є зовнішніми стосовно країни емітента.
Єврооблігації емітуються урядами країн, муніципалітетами, банками, міжнародними кредитними організаціями, транснаціональними корпораціями. Зовнішні позики у вигляді єврооблігацій активно використовуються ними як додаткове джерело фінансування, особливо в умовах обмеженості грошових ресурсів у країнах, що розвиваються, із кредитним рейтингом ВВ (Мексика, Бразилія, Аргентина, Венесуела, низка країн Східної Європи, Росія). Навіть з`явився особливий тип облігацій «PAR-Bonds», що обмінюються на відповідні борги країн за номіналом. Цим облігаціям відповідає набір фіксованих купонних виплат, ставки за якими ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
МАКРОЕКОНОМІКА
Котляров Сергій
генеральний директор ТОВ «Магістр-реєстр»
|
