Венчурні фонди компаній з управління активами як феномен спільного інвестування в Україні



Спільне інвестування як виклик загрозі ризиків

На фінансовому ринку вільні кошти можна інвестувати самостійно або за допомогою посередників. У разі, якщо обирається інвестування за допомогою посередників, то відпадає необхідність самостійно стежити за станом ринку і можна цілком або частково перекласти турботи про ефективні інвестиційні рішення на фахівців, котрі можуть приймати більш кваліфіковані рішення. Крім того, фінансові посередники мають можливість акумулювати кошти великої кількості інвесторів, частка кожного при цьому може бути незначною, і одержувати великі суми для вкладення у велику кількість інструментів фінансового ринку, тим самим різко скорочуючи ризик кожного окремого інвестора шляхом диверсифікації вкладень. Таким чином, основними функціями такого типу фінансових посередників є диверсифікація інвестицій і управління інвестиційним портфелем. Їх називають assets management companies, або компаніями з управління активами.

Центральною проблемою управління інвестиційним портфелем є вибір оптимального портфеля, тобто визначення набору активів з найбільшим рівнем дохідності при найменшому чи заданому рівні інвестиційного ризику. Вперше цю проблему спробував вирішити Гаррі Марковіц (Harry M. Markovitz. Portfolio Selection// Journal of Finance. – 1952. – March. – рр. 77-91).

Основна ідея моделі Г.Марковіца полягає в тому, щоб статистично розглядати майбутній дохід, що приноситься фінансовим активом, як випадкову змінну, тобто доходи по окремих інвестиційних об`єктах випадково змінюються в деяких межах. Тоді, якщо деяким чином визначити по кожному інвестиційному об`єкту цілком певні імовірності настання, можна отримати розподіл ймовірностей одержання доходу по кожній альтернативі вкладення коштів. За моделлю Г. Марковіца визначаються показники, що характеризують обсяг інвестицій і ризик, що дозволяє порівнювати між собою альтернативи вкладення капіталу з точки зору поставлених цілей і завдяки цьому створити масштаб для оцінки різноманітних комбінацій. За допомогою розробленого Г.Марковіцем методу критичних ліній можна виділити неперспективні портфелі, тоді залишаються тільки ефективні портфелі, тобто портфелі, що містять мінімальний ризик при заданому доході або що приносять максимально можливий дохід при заданому максимальному рівні ризику, на який може піти інвестор.

Г.Марковіц відкрив явище, яке називають «чудом диверсифікації» (magic of diversification). Необізнаний з теорією Г.Марковіца інвестор користується стратегією наївної диверсифікації, тобто думає, що, вклавши кошти в якомога більшу кількість активів, він знижує свої ризики. Це не зовсім так, бо справедливо тільки для випадку, коли дохідність і активи не пов`язані між собою, тобто мають низьку або від`ємну кореляцію. Чудо диверсифікації полягає в тому, що при від`ємній кореляції ризик зменшується, а дохідність активів залишається незмінною.

У першій половині 60-х років ХХ ст. учень Г.Марковіца Уільям Шарп (William F. Sharpe) запропонував лінійну однофакторну модель ринку капіталів, в якій вперше з`явився коефіцієнт «бета» (стандартний вимірювач ризику). В моделі У. Шарпа вводиться поняття безризикової процентної ставки та використовується тісна кореляція між ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ІНФРАСТРУКТУРА

Москвін Сергій
доцент кафедри фінансів Київського інституту інвестиційного менеджменту, кандидат економічних наук




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org