Вибір фінансових установ для накопичення і виплат недержавних пенсій
Раніше більшість з нас покладалася в пенсійному питанні на державу, але в умовах невпинного погіршення демографічної ситуації, постійних змін в економіці і політичній системі країни стає зрозумілим, що ми і тільки ми самі в змозі забезпечити собі гідну старість. Та й рідна держава, як це стає зрозумілим з її політики та законодавчих ініціатив щодо реформування пенсійної системи, намагатиметься перекласти частину своїх зобов'язань з пенсійного забезпечення на плечі самих громадян – роботодавців та найманих працівників [1]. Будемо сподіватись, що середня пенсія українця із солідарної системи в майбутньому буде не меншою від нинішніх 35% середньої зарплати. Це ті виплати, на які можна, за певних умов, розраховувати на державу. Однак, при виході на пенсію для людини важливо, як у психологічному, так і – матеріальному плані, втратити не більше, ніж 50% раніше отримуваного доходу. Отже, решту коштів для майбутньої пенсії кожен з нас має накопичити, покладаючись на власні сили та (або) на свого роботодавця (спонсора), в обраних для цього недержавних пенсійних фондах (НПФ), банківських установах або страхових компаніях (СК).
Перш, ніж робити вибір, розглянемо чинники, які суттєво впливають на формування пенсійних накопичень та розміри пенсійних виплат в системі недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ).
Можна стверджувати, що розмір майбутньої пенсії P буде визначатись за формулою:
P = PC/T, (1)
де P – недержавна пенсія;
PC – пенсійний капітал вкладника;
T – кількість місяців виплат.
Під пенсійним капіталом вкладника будемо розуміти cуму належних йому коштів на індивідуальному пенсійному рахунку у обраній ним фінансовій установі (ФУ), з якого здійснюються пенсійні виплати протягом деякого терміну аж до вичерпання цього рахунка.
До моменту початку виплат
PC = PN,
де PN – пенсійні накопичення вкладника, сформовані на його користь до початку виплат:
PN = PP + IP – VFB – TB, (2)
де PP – сума першого РР1 і наступних PPN внесків на користь вкладника до ФУ;
IP – сума інвестиційного доходу від їх розміщення;
VFB – сумарні витрати на функціонування ФУ системи НПЗ, обраної вкладником в накопичувальний період;
TB – сума податків, сплачених з пенсійних активів вкладника у накопичувальний період.
Покриття витрат VFВ може здійснюватись обраною вкладником ФУ шляхом:
· утримання нею частини інвестиційного доходу IP;
· списанням відсотка пенсійного капіталу вкладника PC;
· поєднання цих двох варіантів.
З моменту першої пенсійної виплати PV маємо відповідне зменшення пенсійного капіталу:
PC = PN – PV. (3)
Після першої виплати розмір пенсійного капіталу, з якого виплачується пенсія РСV, постійно зменшується на суму наступних пенсійних виплат СPV і в будь-який період часу може бути визначений за формулою:
РСV= PN – СPV – VFA – - TA + IPA, (4)
де VFА – сумарні витрати на функціонування ФУ системи НПЗ, обраної вкладником на період виплат ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Ткач Олександр
кандидат технічних наук, доцент, Федерація профспілок України, Головний спеціаліст з питань недержавного пенсійного забезпечення управлі
|
