Глобалізація економічного розвитку: фінансові кризи
Економічні кризи у ринковій системі господарювання мають перманентний характер, виконуючи як очевидну деструктивну, так і конструктивну оновлюючу функцію. В умовах глобалізації, яка на сьогодні демонструє не стільки світогосподарську консолідацію розвитку, скільки міжкраїнову та функціональну асиметричність та диспропорційність, найбільш актуальною є проблематика причин виникнення і розвитку фінансових криз, їх моніторингу, прогнозування з метою упередження, нейтралізації чи мінімізації негативних наслідків. Протягом останніх десяти років світова економіка була вражена трьома фінансовими кризами, які мали переважно національні витоки, міжнародні наслідки і потенційно глобальний характер. Це обумовило появу багатьох думок і гіпотез, що знайшли відображення в сотнях опублікованих праць теоретичного і практичного спрямування щодо їх причин, механізмів розповсюдження, впливів на національний, міжнародний і глобальний безпечний розвиток.
Сучасні інтерпретаційні кризи
Кризові явища супроводжують всю історію людської цивілізації. Очевидно це є проявом дуалістичної природи розвитку умов життєдіяльності – політичних, економічних, соціальних і загальноцивілізаційних. Тому і вирізняють відповідні кризи, які можуть мати закономірний або стихійний характер (рис. 1). Політичні кризи бувають мілітарними чи немілітарними, різновидами соціальних криз є техногенно-екологічні та ті, що обумовлені надкритичним розривом між «багатими» і «бідними» тощо. В ринково уніфікованій світогосподарській системі найбільш відчутними для суспільства є економічні кризи: з одного боку, промислові та фінансові (валютні, банківські, боргові), а з іншого – циклічні, структурні, системні [3; 6].
До останнього часу найбільш поширеними у ринковій економіці були промислові економічні кризи, тісно пов'язані із економічними (діловими) циклами розвитку – довгими та короткими, що підтверджувалось практикою розвитку провідних країн та економічною теорією [4]. В умовах інтернаціоналізації, коли відбувається перехід від виробничо-товарної до фінансової експансії країн-лідерів, із подальшою передачею важелів їх впливу на світовий ринок і окремі країни міжнародним фінансовим організаціям найбільш суттєвий вплив на світогосподарський розвиток спричиняють кризи фінансові. Їх неоднозначні впливи суттєво посилюються в умовах фінансової глобалізації.
Кризи можуть розвиватись автономно або взаємодіяти, продукуючи синергічний ефект. І якщо на національному та міжнародному рівнях синергія має переважно функціональну спрямованість (економічна – політична кризи, соціальна – політична кризи, банківська – боргова – системна фінансова кризи тощо), то на рівні глобальному вона отримує якісно нові виміри у складній системі «людина – природа – економіка – суспільство – цивілізація». Іншими словами, глобальна криза може мати політичні, економічні, екологічні чи інші передумови, але не може за своєю природою бути функціонально чи географічно детермінованою. У новітній історії глобальних криз не було, оскільки не було і по-справжньому глобальних викликів, а людству вдавалось забезпечувати умови більш-менш безпечного розвитку [1]. Гіпотетично глобальна криза матиме лише дві альтернативи вирішення ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
МАКРОЕКОНОМІКА
Лук`яненко Дмитро
заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор
Бакаєв Олександр
аспірант КНЕУ
|
